.png)
.jpg)
Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні.
З граніту волає грізно і люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто».
ЗАГИБЛІ ТА ЗНИКЛІ БЕЗВІСТИ
ПОВЕРНУЛИСЬ:
БОЖУК МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ
Народився 21 лютого 1925 року в селі Перешпа Волинської області Любомльського району. 22 липня 1944 року віком 18-ти років був призваний в ряди радянської армії. Пройшовши з боями 30-ти кілометрову відстань фронтових доріг, був поранений. Лікувався у госпіталі, після чого був направлений у танковий корпус. Незабаром танковий корпус передислокували під місто Краків. Там був нагороджений медаллю «За відвагу». З танковим корпусом визволяв міста Лєйпціг, Бреслау, Ріку Одер форсували тричі. Під містом Бреслау оточили велике угрупування німецьких військ і взяли в полон. Далі танковий корпус був направлений на визволення міста Прага, де вони і зустріли довгожданий день Перемоги. За визволення Праги був нагороджений Орденом Червоної зірки.До 1947 року перебував у лавах радянської армії на Закарпатті у місті Мукачево. В честь 25-ти річчя Перемоги був нагороджений ювілейною медаллю. Ще був нагороджений медалями: «30-ти річчя Перемоги», «За Перемогу над Німеччиною», «50 років радянської армії», «60 років радянської армії».Помер та похований у Шацьку.
.
Бондарук Максим Антонович
Народився 22 грудня 1926 року в сім’ї колгоспника, в селі Пульмо. Закінчив семирічну школу. В 1944 році був призваний в ряди радянської армії. За три місяці пройшов повну військову підготовку, після чого був зарахований в списки резервних бійців на передову лінію фронту.
Після війни працював водієм на маслозаводі в Шацьку. Потім перейшов водієм до шацької райспоживспілки. Через деякий час став начальником шацької райспоживспілки. Проживав у Шацьку.
Помер та похований у Шацьку.
.
Борух Максим Сидорович
Народився 20 грудня 1912 року в смт. Шацьк. До війни працював учителем в Іваничівському районі в с. Романівка. Там знайшов свою долю, 22 травня 1941 року одружився, а через місць почалася віна. Повернувся знову до Шацька. Коли радянські війська почали наступати , пішов на фронт і повернувся в рідні краї лише після важкого поранення. На війні був мінометником. Одужавши від поранення взявся за створення школи і набору дітей. В 1951 році закінчив Володимир-Волинське педагогічне училище. Часи були важкі, діти різного віку навчалися разом. Потім відкрили вечірню школу для молоді, яка працювала, там Максим Сидорович викладав навіть німецьку мову. Так і продовжував вчительську кар’єру.Помер та похований у Шацьку.
.
Вирович Тимофій Маркович
Народився 25 травня 1925 року в с.Шацьк. У 1944 році його демобілізували на війну. Воював у Польщі був поранений у ногу. Після одужання приймав участь у бойових діях у Чехословаччині, Мадярщині, Німеччині. Після тяжкого поранення в руку перебував на лікуванні в госпіталі в Німеччині. Після одужання знову пішов на фронт. Не довго прийшлося йому перебувати на бойових позиціях, знову був поранений, після чого був відправлений в Україну. Після війни отримав нагороди: медалі «За відвагу», «За перемогу», «За працю». Коли закінчилась війна працював у колгоспі (трактористом 18 років, пастухом 12 років).
Помер та похований у Шацьку.
.
ГАВРОСЬ АДАМ ФЕДОРОВИЧ
Народився 7 лютого 1927 року в с.Шацьк в родині селянина. Закінчив три класи. Займався сільським господарством до війни. Під час війни охороняв склад з боєприпасами. Був нагороджений Медаллю «За Перемогу». Після війни працював на пошті, а потім в промкомбінаті.17 лютого 2000 року помер та похований у Шацьку.
.
ГАВРОСЬ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
Народився на хуторі Хороми в с. Шацьк 28 серпня 1924 року в сім’ї селянина. Перед початком війни був пастухом. В 1944 році його призвали на війну. Спочатку був на підготовці в м. Рожище. Розпочав бойовий шлях у Карпатах. Був поранений у плече, руку. Був визнаний інвалідом ІІ групи. Нагороджений медаллю «За відвагу».Після війни одружився. Мав одного сина. Працював в будівельній організації столяром.Помер та був похований у смт Шацьк.
.
ГІРИЧ ДМИТРО ДАВИДОВИЧ
Народився 31 жовтня 1926 року в с.Шацьк. Жив на хуторі неподалік від селища. Цей хутір був розташований неподалік від сучасної Шацької бази відпочинку “ Гряда”. До війни не працював ніде, лише допомагав батькам по господарству. У 1944 році був призваний в армію. Спочатку він із товаришами перебували в смт Рожище, де їх навчили користуватися зброєю. Менше ніж через тиждень Дмитра Давидовича відправили на фронт, він був записаний в автороту. З боями звільняли багато міст і сіл від фашистських загарбників. Недалеко біля м. Краєн отримав поранення в ногу. Спочатку лежав у польовому госпіталі, згодом в міському. За бойові заслуги отримав «Орден за відвагу», медаль «За визволення Батьківщини».Помер та похований у Шацьку.
.
Гірич Михайло Гнатович
Народився 6 вересня 1926 року у с.Шацьк на хуторі Городище. До війни займався сільським господарством, пас корови, поки у 1944 році не був призваний в армію. На той час йому виповнилося вісімнадцять років. «Були молоді, не обучені,» - згадує Михайло Гнатович. Спочатку завезли в Гатішево Саратовської області в запасний полк. Потім повезли новобранців на відбір на фронт. Потрапив просто до Німеччини. По дорозі брали участь у вуличних боях. В Німеччину прибули 2 травня, але зустрів перемогу під Калінінградом, до Берліна не дійшов.
"Яка то була радість, що дожили до перемоги. Але нас, призовників «строчників», посадили в ешелон і повезли назад, аж на Далекий Схід. Проїжджали понад Байкалом. Ввечері приїхали під Даурьє, розгрузилися. Наш толк повернули назад, направили в Барзу, на території Монголії, щоб зайти японцям з тилу. Зупинися в місті Чалбалсан. Через три дні вночі по тривозі нас підняли і кинули в бій. Бій був такий, аж земля здригалася!"
Під час війни з Японією, особливо проявив себе в боях у Маньчжурії. Бої розпочалися 24 серпня. Першого дня були великі втрати. За участь у боях із японськими військами був нагороджений похвальними грамотами командира дивізії, похвальною грамотою Сталіна, а також грамотою начальника фронту Малиновського. Був нагороджений Орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, Орденом "За мужність".
Після капітуляції Японії довелося служити вже у мирних умовах. Був призначений командиром десантного взводу, так прослужив до 1950 року. Після війни був завклубом. Потім у1958 році став трактористом і працював ним до пенсії. Хотів написати книжку про своє життя. Закінчив чотири класи польської школи, в армії – сім класів російської школи. 1986 року пішов на пенсію.
Помер та похований у Шацьку.
.
Гірич Трохим Михайлович
Народився в с.Шацьк 14 лютого 1926 року в сімʼї селянина. Влітку 1944 року, коли радянські війська визволили Волинську область від німецьких окупантів, він був призваний на фронт. Перші воєнні будні розпочав в Карпатах. Був призваний на службу в 13 армію, шосту Гвардійську Червонопрапорну дивізію. Після Карпат разом з 13 армією визволяв Польщу (м. Жешув, м. Варшаву). З Польщі з боями пішов у Німеччину. За особливі заслуги в боях був нагороджений «Орденом Червоної Зірки» з присвоєнням звання молодшого сержанта. Від 23 квітня 1945 року наказом № 340 була оголошена подяка від Верховного Головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу товариша Сталіна. З боями пройшов довгий шлях , був поранений в спину і лікувався в військовій частині польової почти №32481. Після госпіталю взяв участь у наступі на Берлін, потім визволяв Прагу. Був даний наказ іти на війну з Японією, але через декілька днів японська армія капітулювала і наказ відмінили. Зі своєю армією був в Югославії, потім в Австрії. Вже з Австрії був демобілізований інвалідом II групи. Нагороджений медалями: “За Перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.”, “Жукова”, “Двадцять років Перемоги”, «Тридцять років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр».
Після війни одружився з Адамук Марією Романівною. Мав три сини і дві дочки. Працював у колгоспі конюхом 15 років, 27 років пас колгоспну худобу. За добросовісну і наполегливу працю в колгоспі “Україна” був нагороджений медалями: “За доблесний труд”, “Ветеран праці”, нагороджений знаками переможця в соцзмаганні багато разів. На заслужений відпочинок пішов у 1986 році.
Помер та похований у Шацьку.
.
ДАНЕЛЕВИЧ АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ
Народився у селі Світязь. Там ходив у школу. Після закінчення школи займався сільським господарством. При визволенні Західної України у 1944 р.(через 10 днів після цього) призвали у радянську армію. В Польщі брав участь у боях на річці Санок і визволяв місто Перемишль. Був поранений. Після одужання знову служив у армії до закінчення демобілізації . Має 12 нагород: «Орден учасника Великої Вітчизняної війни», медаль «За перемогу над Берліном», шість ювілейних медалей.Після війни прийшов додому у Світязь. Влаштувався на роботу до Шацького маслозаводу. Після скорочення з маслозаводу, перейшов працювати в культвідділ завідувачем світязького клубу. Потім звільнився і працював у Шацькій райзооконторі. Працював у комунальному господарстві водієм. Потім перевели в Шацьку районну лікарню водієм швидкої допомоги. Працював 9 років. Працював також водієм у Шацькому лісгоспі і в Шацькій середній школі. Звільнився з школи і довгий час їздив на сезонні роботи по всьому Радянському Союзу. В Сибіру оформився на пенсію. Отримував 2 роки пенсію там, а потім переїхав у Шацьк, де й доживав свій вік.Помер та похований у смт Шацьк.
.
Демчук Юхим Маркович
Народився 27 жовтня 1924 року в с. Прип’ять. До війни проживав із батьками і господарював удома. Брав участь у війні з німецькими загарбниками. Був у 773 окремій автотранспортній роті. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною».
ісля війни працював у фінвідділі, потім кочегаром.
Помер та похований у Шацьку.
.
Дударчук Омелян Кузьмович
Народився 6 серпня 1923 року. в с. Шацьк в родині селянина. Займався сільським господарством. Під час війни брав участь у бойових діях. За участь у війні був нагороджений: «Орденом Вітчизняної війни», медаллю «За взяття Берліна».
Після війни працював на пошті.
Помер та похований у Шацьку.
.
ДУДАРЧУК СЕРГІЙ ГАВРИЛОВИЧ
Народився 25 червня 1925 року в с. Мельники. До війни працював у місцевому колгоспі. Під час війни дійшов аж до Берліна. Брав участь у бойовому штурмі німецької столиці. Воював на Сандомирському плацдармі в Австрії , брав участь у штурмі Праги (Чехослоччина). За бойові заслуги отримав числені нагороди.Медалі: «За відвагу», "За взяття Берліна" (1946), "За перемогу над Німеччиною" (1946), "Жукова" (1998), "50 років військових сил СРСР" (1969), "60 років військових сил СРСР" (1978), "За перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941 -1945 років" (1966), "50 років визволення України" (1995), "70 років військових сил СРСР" (1988), "40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр" (1985).Орден Великої Вітчизняної Війни ІІ ступеня (1985).Після закінчення війни Сергій Гаврилович оселився в смт Шацьк. Працював у колгоспі, в промкомбінаті, листоношею аж до пенсії.Помер та похований у Шацьку.
.
Жипа Денис Іванович
Народився 5 жовтня 1920 р. на хуторі Кописти. Навчався в с. Плоске. До війни працював на своєму господарстві. Воював на території України, в Карпатах, потім у Польщі. В одному з боїв був поранений в руку і в живіт. З поля бою винесли санітари і завезли на хутір, де взяли підводу і відвезли в польовий госпіталь. Зробили операцію і літаком відвезли до Львова. Зі Львова відправили в Харків, де пролежав шість місяців. Приїхав додому і поїхав у Львів на другу операцію. Довелось лікуватись іще майже рік. За участь у війні здобув такі медалі : «За відвагу», «50 років визволення України», «Георгія Жукова», «30 років Радянської Армії і флоту», «70 років збройних сил СРСР», «Учасника бойових дій», «60 років збройних сил СРСР», «50 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні», «50 років визволення України», «25 років Перемоги в війні 1944-45 рр.», «Учасника війни», «40 років Перемоги в війні».
Після війни оселився в Шацьку. Працював в сільпо та взуттєвій майстерні.
Помер та похований у Шацьку.
.
Карпенко Василь Іванович
.
Козак Андрій Григорович
Народився в Шацьку 30 листопада 1925 року. До війни допомагав батькам по господарству. Під час Другої світової війни довелося воювати. Почав воєнний шлях із Львова і закінчив воєнними діями на території Чехословаччини, боями за визволення Праги. Протягом війни отримав медаль «За відвагу», орден "Слави ІІІ ступеня», медаль «За воєнні заслуги у війні з фашистською Німеччиною».
Після війни служив в армії ще 6 років на Далекому Сході. Коли повернувся, займався господарством, пізніше працював більше 34 років в банку охоронцем. Помер та похований у Шацьку.
.
Козак Дем’ян Микитович
Народився 1 листопада 1925 року в с.Шацьк. Працював на своєму господарстві, аж поки не демобілізували до війська. Спочатку служив в Україні в Карпатах, місто Красна. Під час бою був поранений, лікувався. Коли вилікувався був направлений на фронт до Берліна. У боях під Берліном був вдруге поранений. Після другого поранення потрапив у госпіталь, де пробув 9 місяців.
У 1948 році повернувся додому. Почав працювати в колгоспі. Спочатку мав ІІІ групу, а потім дали ІІ групу інвалідності. Мав нагороди: медалі «За добровольчий труд», «До дня народження Леніна», ордени.
Помер та похований у Шацьку.
.
Козуліцин ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Офіцер-прикордонник
.
Курдзяба Михайло Кузьмович
1899 року народився в с.Шацьк. Бідняк, батьки займалися хліборобством. До 1914 року пас корови разом із батьками. В 1915 році під час Першої світової війни сімʼя евакуювалася в Новосибірську область село Берськ, де Михайло працював із батьком дроворубом. Повернувся до Шацька разом із родичами уже після війни. Працював у батька на господарстві. З 1923 року мав уже своє господарство, але став працювати по наймах теслею. В 1935-36 роках організовував маївки біля озера Довгого та сільськогосподарські страйки. За підпільну роботу був у 1938 році відправлений до в’язниці на три роки. В 1939 році Червона Армія визволила з в’язниці. В 1939 році в вересні був обраний в тимчасовий комітет заступником голови. Коли утворювали волосний комітет був обраний головою волосного комітету, працював один місяць. Потім працював при райвиконкомі завгоспом протягом п’яти місяців. Улітку райвиконком відправив на прикордоння збирати озимий хліб, який був переданий радгоспу в Камінь-Каширський, там залишився працювати аж поки не напали німці. На початку війни був евакуйований у Воронезьку область, де отримав роботу в колгоспі. Пізніше евакуювали в Саратовську область і звідти уже був призваний в армію. З вересня 1942 року у місті Пугачево Саратовської області служив у будівельному батальйоні. З будівельного батальйону був відпущений по хворобі на три місяці і через два місяці його вже призвали на фронт і зарахували у 267 механізований машинотранспортний полк. У 1943 році в липні місяці форсували річку Західний Донець біля міста Ізюм. Потім полк брав участь у боях за місто Будапешт, озеро Балатон, місто Відень.
По закінченню війни, повернувшись з Червоної армії, був на курсах радянського активу три місяці в місті Харків. Приїхавши з курсів, працював при райвиконкомі до 1947 року. В серпні 1947 року був заснований колгосп, де він почав працювати. З 1 лютого 1950 року по 21 жовтня 1951 року працював головою Шацької сільської ради депутатів трудящих. З 1 березня 1952 року працював бригадиром будівельної бригади колгоспу, поки не пішов на пенсію.
Помер та похований у Шацьку.
.
Літвінчук Микола Миколайович
Народився 6 січня 1927 році в Житомирській області. Закінчив вісім класів місцевої середньої школи. Призваний в армію у 1943 році. В 1943-1945 роках був у складі Першого Білоруського фронту. Приймав активну участь у бойових діях проти німецьких загарбників. Нагороджений медалями: «За відвагу», «За бойові заслуги», орденами "За взяття Берліна", Варшави, Праги, медаллю «Вітчизняної Війни» та "Георгія Жукова".
Після війни Микола Миколайович працював у будівельній організації району. Зокрема на будівництві турбази, санаторію ”Лісова пісня”, а також середніх шкіл у селах району. Деякий час працював старшим інженером Ковельського заводу ”Сільмаш”.
Помер та похований у Шацьку.
.
Мелюх Данило Семенович
Народився в с. Шацьк у 1927 році. До війни допомагав батькам по господарству. В 1944 році був призваний в армію. Спочатку воював у Польщі, а потім був переведений в місто Саратов у резервні частини.
Помер та похований у Шацьку.
.
Мелюх Платон Іванович
Народився 30 листопада 1926 року в с. Шацьк. До війни займався сільським господарством. У воєнні часи був у резерві, перебував у Саратовській області, де проходила підготовка до боїв з японцями. Отримав нагороди: медаль «За Перемогу», «За відвагу».
Після закінчення війни працював в органах міліції. Одружився, пішов працювати на пошту, де пропрацював до пенсії.
Помер та похований у Шацьку.
.
Музичук Пантелій Пилипович
Народився 26 липня 1925 року в с. Шацьк. Жив на хуторі поблизу бази відпочинку “ Гряда”. До війни допомагав батькам по господарству. В кінці війни Пантелія Пилиповича призвали в армію і відправили в резервний табір у місто Рожище, де навчили користуватися зброєю. Через кілька днів підготовки відправили на фронт. Воювати довелось у складі Першого Українського фронту розвідником. Отримав медалі : “За відвагу», «За визволення Праги ”.
Після війни Пантелій Пилипович одружився на Козак Єві Федорівні. Спочатку працював на будівництві, був бригадиром будівельної бригади. Далі працював в меблевому цеху в промкомбінаті. Пізніше став завідувачем бані.
Помер та похований у Шацьку.
.
Наумич Іван Давидович
Народився 3 лютого 1923 року в Шацьку на хуторі «Городище». Після одруження жив з дружиною на хуторі Посич. До війн працював у колгоспі та робітником у дорожній бригаді. Брав участь у Другій Світовій війні. Спочатку воював у Карпатах , через вісім днів у бою був поранений. Лікувався в Житомирі. Отримав ІІ групу інвалідності. Проте з госпіталю був відправлений на фронт в Німеччину. Приймав участь у взятті Берліна.
Під час війни був:
у 76-му стройовому полку, звання по штату стрілець, був прийнятий в серпні 1944 року;
у 8-му кавалерійському полку, звання по штату – кавалерист, був прийнятий у січні 1945 року;
у 55-му гвардійському кавалерійському полку, звання по полку – кавалерист, був прийнятий 1945 року;
у 42-му механізованому полку, звання по штату – навідник зенітних установок, був прийнятий у жовтні 1945 року.
За воєнні заслуги мав медалі «За відвагу», «За взяття Берліна», "За Перемогу!"
Після війни працював у колгоспі трактористом.
Помер та похований у Шацьку.
.
ОСТАПОВА АНАСТАСІЯ ФЕДОРІВНА
Народилась у Калузький області 20 грудня 1922 р. До війни навчалась у школі. Закінчила 10 класів. Коли розпочалася війна, Анастасія Федорівна пішла працювати у воєнний госпіталь. Розпочала воєнний шлях у Підмосковʼї, продовжила у Московській, Смоленській та Калузькій областях, де бачила страхіття війни, море скалічених солдатів. У памʼяті Анастасії Федорівни зберігся епізод про героїзм української дівчини. Ганна Євченко була санінструктором, сама попросилась на фронт. У одному з боїв, коли вбили командира, дівчина підняла бійців в атаку на ворога і героїчно загинула, солдати перемогли. Її посмертно було нагороджено Орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня. Пройшовши фронтовими дорогами всю окуповану частину Радянського Союзу, Анастасія Федорівна брала участь у боях на території Польщі. Перемогу зустріла у польському містечку Бигдаш. Була черговою, коли по радіо оголоси про перемогу, всі плакали і танцювали від радості. Потім супроводжувала поранених демобілізованих воїнів з Польщі до Архангельська. За заслуги під час війни її нагородили медалями: “За бойові заслуги”, “ За перемогу”, “За взяття Варшави “.Після війни одразу вийшла заміж у Шацьк. Все своє життя працювала медсестрою, спочатку в Малевичах, а потім у Шацьку.Померла та похована у Шацьку.
.
Отставнов Григорій Тимофійович
Народився 12 квітня 1922 року в Рязанській області. Працював муляром. В армію був призваний в 1941 році і воював аж до 1945. З боями пройшов територію Радянського Союзу, звільняв Польщу, Чехословаччину і дійшов до Берліна. Потім довелось воювати з японцями. Повернувся в 1946 році до Тушино. Був нагороджений орденом "Великої Вітчизняної війни”, медалями «За війну з Японією”, "За відвагу”, "За взяття Берліна”.
Після війни працював муляром. Мав інвалідність, був поранений в ногу.
Помер та похований у Шацьку.
.
Редько Іван Стахович
Народився 7 червня 1922 року в Шацьку, на хуторі Городище. До війни займався сільським господарством. В 1944 році, коли війна відкотилася в Європу, був призваний в армію і відразу відправлений на фронт. Воював на території Польщі та Чехословаччини. Був двічі поранений. Перший раз отримав легке поранення, а вдруге був важко поранений осколком міни 18.10.1945 року. Пробув на фронті майже рік. Воював у складі 224 полку 183-ї дивізії. Був нагороджений медаллю «За відвагу».
Після війни працював 40 років робітником районного дорожнього управління. Коли досяг пенсійного віку, пішов на пенсію.
Помер та похований у Шацьку.
.
Редько Федір Панасович
Народився 28 грудня 1926 року в селищі Шацьк. До війни проживав в Шацьку. Коли виповнилося 18 років, у 1944 році був призваний в армію. Протягом 1944-1945 років воював на Далекому Сході з японцями. За перемогу над Японією отримав медаль . Потім продовжував службу аж до 1951 року. В 1951 році повернувся в селище Шацьк. Працював 12 років на пошті, потім 12 років працював на фабриці «Чайка» і 12 років в комунальному підприємстві, звідки і пішов на пенсію.
Помер та похований у Шацьку.
.
Семерей Хома Іванович
Народився в с. Шацьк. Воював у 555-му стрілецькому полку. В армії був кулеметником. З боями дійшов до Німеччини. Найбільш запам’ятався бій на річці Одер. З невеликими боями підійшли до річки. Полк отримав завдання переправитись через Одер і закріпитись на іншому березі до приходу основних сил. Дуже важкою була переправа, кілька разів фашисти відкидали солдат назад, але вони знову кидалися в бій і виконали бойове завдання. Ще один важкий бій відбувся біля міста Брислава 30 травня 1945 року. В цьому бою Хома Іванович був поранений. Війну закінчив у званні сержанта. За героїчну службу має багато нагород: медалі «За відвагу», «За взяття Берліна» та інші.
.
Сидорук Адам Андрійович
Народився 5 травня 1926 році в селищі Шацьк. В армію був призваний у 18 років, у 1944 році. Воював на різних фронтах. Після війни працював на фабриці «Чайка».
Помер та похований у Шацьку.
.
Сорока Микола Іванович
Народився 10 травня 1924 р. в с. Шацьк. До війни господарював вдома. За роки війни дійшов аж до Німеччини (1945). Після війни ще чотири роки служив в армії, а в 1949 році повернувся в рідне село.
Тут працював у колгоспі, комунгоспі, лісгоспі. В 1950 році одружився. З дружиною прожили сорок дев'ять років, але дітей, на жаль, не було. За своє життя Микола Іванович отримав тринадцять медалей: «Георгія Жукова», «Учасника бойових дій», «За відвагу», «Учасника війни», «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр», «40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр», «50 років Перемоги у Великі Вітчизняній війні 1941-1945рр», «50 років визволення України», «30 років радянської армії і флоту», «60 років військових сил СРСР», «70 років військових сил СРСР», навіть “ Ветеран праці ”.
Помер та похований у Шацьку.
.
Сорока Тимофій Йосипович
Народився 8 вересня 1915 року в с. Шацьк. До війни працював на своєму господарстві. Коли в 1939 році Німеччина напала на Польщу Тимофій Йосипович був мобілізований в польську армію. У бою під Краковом потрапив у полон. Була зима. Полонених завантажили у вагони і повезли в Німеччину. Німецькі солдати не дуже охороняли полонених, і тому Тимофію вдалось вистрибнути з вагона і втекти. Довго добирався до рідного дому. Коли ж німці напали на СРСР Тимофій Йосипович знову пішов на фронт. Був кулеметником, а кулеметникам було не просто, бо коли німці виявляли кулеметне гніздо, то відразу розстрілювали його. Воював на річці Одер. Будували мости, тільки збудують половину, налетять німецькі літаки і розбомблять, але потім встановили зенітки і збили літак в річку. Одер кілька разів переходила з рук в руки. В бою під Берліном був поранений в ногу і потрапив до госпіталю, де й зустрів перемогу. Брав участь у війні з Японією. Отримав чимало нагород, серед яких медалі: «За Перемогу над Японією», «За взяття Берліна», «За бойові заслуги», «Орден Вітчизняної війни».
Після війни працював сторожем в ощадкасі, потім сторожем в школі. Мав інвалідність.
Помер та похований у Шацьку.
.
Сорочук Лаврентій Денисович
Народився 23 серпня 1924 року у Шацьку. Навчався в школі. У 1944 році, коли йому виповнилось 20 років, пішов воювати, добровільно як і багато його земляків. Спочатку воював в Карпатах, а потім разом зі своїми однополчанами дійшов аж до Берліну. За час війни прийшлось побувати в Угорщині, в Югославії та в інших країнах, де проходили бої. На війну з Шацька йшло майже 140 чоловік, а повернулося лише 60. Серед них і Лаврентій Денисович. Отримав «Орден за Перемогу над Німеччиною”.
Після повернення додому одружився. Спочатку працював в Кропивниках в лісгоспі, потім 7 місяців в комбінаті і 49 років в банку. В 1984 році Лаврентій Денисович пішов на пенсію. Вже на пенсії отримав другу групу інвалідності. Помер та похований у Шацьку.
.
Сорочук Микола Іванович
Народився 10 травня 1924 року в с. Шацьк. До війни господарював вдома. За роки війни дійшов аж до Берліна. У 1945 році брав участь у боях під Прагою.
Після війни ще чотири роки служив в армії і в 1949 році повернувся в рідне село. Тут працював в колгоспі, комунгоспі, лісгоспі. У 1950 році одружився. За своє життя Микола Іванович отримав тринадцять медалей: «Георгія Жукова»,«Учасник бойових дій», «За мужність», «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війни 1941 – 1945 років», «40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 -1945 років», «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років», «50 років визволення України», « 30 років радянської армії і фронту», «60 років військових сил СРСР», «70 років військових сил СРСР», «Ветеран праці».
Помер і похований в Шацьку.
.
Сорочук Олексій Федорович
Народився 18 жовтня 1923 року в с. Шацьк. Закінчив 7 класів. Був звичайним підлітком, який мав свої мрії. Разом із батьками займався сільським господарством. У 1945 році його призивають в армію. Був направлений в район дислокації Першого Українськоо фронту (13-та армія, 112 девізія, 385 полк). Свій воєнний шлях розпочав від кордонів Польщі. Воював на території Польщі, звільняючи польські міста і села. В 1945 році 6 серпня був поранений в ліву руку, оскільки поранення було легким, то вже 8 серпня продовжив воювати. Його військова частина перейшла кордон фашистської Німеччини і тепер воєнні дії проходили на ворожій території. Під час одного з боїв 25 березня 1945 року він був поранений у праву руку. Отримав медалі «За відвагу», «За перемогу» та декілька уже після війни.
Після війни одружився, працював шофером.
Помер та похований у Шацьку.
.
Терета Адам Карпович.
Народився в 1925 році в с. Шацьк. До війни допомагав батькам по господарству. 10 жовтня 1944 року був призваний в армію. На фронті був кулеметником. Воєнні дороги пройшов зі своїм кулеметом «Максим». Після розгрому фашистів його полк був перекинутий на японський фронт. Коли закінчилась війна ще три роки служив в армії.
Повернувшись, працював у рідному селі.
Помер та похований у Шацьку.
.
Терета Дмитро Корнилович
Народився 26 листопада 1921 року в с. Шацьк. Це був звичайний хлопчик, до війни ходив до школи, допомагав батькам, закінчив 5 класів. З 1941 року протягом 3-х років працював на рибзаводі в Шацьку. 5 серпня 1944 року Дмитра призвали в армію і відправили на місячну воєнну підготовку в м. Рожище, Після короткого навчання відправили на фронт. По дорозі, біля Львова, їх бомбили німецькі літаки, загинуло 8 солдатів. Спочатку воював в Карпатах, у 40-ій стрілецькій дивізії.
Із спогадів Дмитра: «Ми їхали на фронт в Польщу, нас почали бомбити німецькі літаки, померло 8 солдатів. Коли прибули на польський кордон, нам видали зброю і відправили у самісіньке пекло».
Наступне зіткнення з ворогом відбулося вже в Польщі, на краю села Санок. Дмитрові довелося воювати в Польщі тривалий час, тут він був поранений в руку. Після нетривалого лікування продовжив свій бойовий шлях на території Чехословаччини. Потім військова частина була перекинута в Німеччину. Особливо жорстокі бої точилися за місто Мюнхен, воно кілька разів переходило із рук в руки, то до радянських військ, то до німців. В Німеччині зустрів перемогу. Разом зі своєю частиною Дмитро був відправлений у мсто Ремюкдорф, де солдати збирали хліб і відправляли в Радянський Союз. А пізніше в місті Райнау розбирали хімічний завод. Демобілізувався з далекого Воскресенська, де охороняв німецьких полоненх. Першу свою нагороду – медаль « За відвагу» він одержав при форсуванні річки Одер. Був нагороджений пʼятьма медалями. Особливо запам’ятався Дмитрові бій на березі Балтійського моря, де його частина взяла в полон велику групу фашистів. Одну з нагород він одержав за участь у цьому бою. Під час одного з боїв був важко поранений командир роти. Йому необхідна була кров, Дмитро, не вагаючись, здав кров і цим врятував командира.
Після закінчення війни одружився і працював в колгоспі.
Помер та похований у Шацьку.
.
Терета Лазар Іванович
Народився в с. Шацьк. На фронт був призваний у 1944 році. Спочатку був у м. Рожище на бойовій підготовці, а потім новобранців відправили на місце бойових дій у Польщу. За період воєнних дій був кілька разів поранений. Пригадує один епізод: необхідно було передати в штаб армії важливий пакет. Іти потрібно було через ліс, який прострілювався німцями. Уже кілька солдат загинуло. І тоді з пакетом вирушив Лазар Іванович, який зумів прорватись крізь ворожі пости і передати в штаб необхідні документи. За цей героїчний вчинок він був нагороджений.
Після війни приступив до мирної праці.
.
Тягній Галина Сергіївна
Свій бойовий шлях розпочала в Курську. Відразу після початку війни пішла на фронт старшим сержантом медичної служби. Командиром був майор Поликов. Галина Сергіївна нерідко рятувала життя важко пораненим. Свої воєнні дороги закінчила в Німеччині.Після війни проживала в Шацьку.
.
Хом’як Петро Самойлович
Народився 6 квітня 1917 року в Чернігівській області. В Шацьк приїхав в 1947 році. Навчався в політехнічному технікумі м. Ірпінь Київської області, де пізніше почав працювати помічником машиніста. В армію був призваний 1937 році. Спочатку воював в Литві, на Кавказі, в Україні. На Кавказі закінчив офіцерське училище. Також воював на території Німеччини, брав участь у боях на території Берліна. За бойові заслуги був нагороджений медаллю «За взяття Берліну», орденом "Великої Вітчизняної війни", медаллю «За участь у Великій Вітчизняній війні».
Після закінчення війни працював в різних місцях: спочатку був керівником Шацького районного відділу кінофікації, далі головою колгоспу, потім заступником директора Шацького лісового технікуму. Перед тим, як піти на пенсію, був керівником і майстром Шацького комбінату комунальних підприємств.
Помер та похований у Шацьку.
.
Цвид Макар Микитович
Народився в с. Шацьк. В армію був призваний рядовим. Воював у сухопутних військах у 473 стрілецькому полку. Перше бойове хрещення прийняв під містом Жлобін, де його полк два тижні тримав місто в оточені. Макар Микитович з групою бійців ходили в розвідку і добуті відомості пізніше дуже допомогли в боях. Потім був бій під містом Рогоч, де він був поранений. Довгий час перебував у госпіталі. Коли вилікувався,то почав працювати на заводі, де виготовляли танки. За участь у воєнних діях має багато нагород, серед яких Орден "Великої Вітчизняної війни".
.
Цевух Георгій Євтухович
Народився 24 жовтня 1924 року в с. Шацьк. Займався столярством. Був призваний на війну в 1944 році. Після кількох місяців на фронті, у тому ж році був поранений в коліно і направлений в госпіталь у Львів, а з Львова на Кавказ. Пробув там два місяці. Поранення виявилось тяжким тому після нього він не воював, повернувся додому. Став інвалідом другої групи. Був нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За відвагу».
Після війни продовжив займатися столярством.
Помер та похований у Шацьку.
.
Цевух Михайло Степанович
Народився 15 жовтня 1916 року. До війни займався сільським господарством, пас корови. Свій бойовий шлях розпочав у 1943 році і закінчив у 1945. Спочатку воював у Польщі, у складі 4-го Українського фронту. Під час бою був поранений у праву руку, а згодом був поранений в ліву. В селі Ясенівка тривалий час лежав у лікарні. Коли одужав, був відправлений в місто Качмана біля Каспійського моря, де працював лісорубом. Згодом повернувся на рідну землю. Має меделі: «За перемогу», «За відвагу» та «За працю».
Після війни він працював у колгоспі. Отримав інвалідність ІІ групи.
Помер та похований у Шацьку.
.
ЦЕВУХ СТЕПАН АНДРІЙОВИЧ
Народився 9 березня 1924 року в с. Шацьк, де і проживав до війни. Займався сільським господарством. Воював на території Польщі, Німеччини, Чехословаччини. Отримав такі нагороди: медаль «За відвагу», нагороду Чеської республіки. На війні був тяжко поранений і тому мав І групу інвалідності.Після війни працював трактористом до пенсії.Помер та похований у Шацьку.
.
Шатєєв Михайло Максимович
Народився 9 травня 1919 року в Росії. До війни перебував удома, допомагав батькам по господарству. Воював на фронті від початку війни, а потім був у партизанському загоні Ковпака. До 5 січня 1942 року був командиром роти. Мав 20 нагород, з них 10 за бойові заслуги (Орден Червоної зірки, Орден слави, Медаль слави). В книзі «Солдати малої війни» написано про його бойові будні. Після війни працював в органах МВД слідчим.
Помер та похований у Шацьку.
.
Шачанін Микола Іванович
Командир танка Т-34. Старший сержант
.
Шепеля Сава Архипович
*************************************
Підготували:
вчитель історії Гурко Т.С.
заступник директора з виховної роботи Вітрук А.П.
.jpeg)
Коментарi