.

/Files/images/bukvi/казкотерапія.jpg

/Files/images/bukvi/для.png .

Дорогі батьки !
ПРОПОНУЮ ВАМ ПОЗНАЙОМИТИСЯ з таким чудовим способом вирішення дитячих проблем, як казкотерапія. Здавалося б, що спільного у терапії і казки? Ми звикли казку все ж сприймати як легке читання для розваги дитини, але аж ніяк не для лікування, правда? Але, виявляється, казка здатна не тільки виховувати малюка, але й допомагати йому у вирішенні багатьох проблем.

У психотерапії є навіть спеціальний напрямок, який так і називається - казкотерапія.
РЕКОМЕНДУЮ ПРОЧИТАТИ ПОРАДИ ПСИХОЛОГА-КАЗКОТЕРАПЕВТА!

У більшості людей дитинство асоціюється з ляльками та машинками, пісочницею і, звичайно ж, казкою. Ми з задоволенням читаємо діткам перед сном маленькі історії, купуємо нові книжки, розігруємо сюжети улюблених казок. А зараз ще й додалися нові можливості - аудіоказки, які допомагають розвивати увагу і мову дитини, в той час, поки мама зайнята іншою справою.

Та й чи можна уявити собі дитину, яка ніколи не чула казок? Адже саме на них виросли ми самі, наші батьки і бабусі з дідусями. Напевно, щось в цьому є, правда, якщо часи змінюються, а зв'язка «дитинство - казка» залишається?

І ось уже вкотре ми перечитуємо малюку улюблені «Теремок» та «Курочку Рябу», «Рукавичку» і «Кресало». А коли голос затихає, замість мирного сопіння чуємо: «Мамочко, а можна ще разочок? Ну, будь ласка!". У чому ж магічна сила казки? Давайте подумаємо разом.

Що казка дає дітям?

Давня мудрість говорить: «Казка - брехня, та в ній натяк». Тож виходить, що сюжет казки - вигадка. Але при цьому в ній в метафоричній формі закладені одвічні істини і людські цінності, на які казка ненав'язливо натякає дитині. Не кажучи в лоб: «Зроби так!», А показуючи на прикладах, чим обертаються для героїв ті чи інші дії. Звичайно ж, ніхто не змушує тебе чинити так само. Але дитина сама неодмінно зробить правильні висновки. Особливо, якщо обговорювати з нею казки, задавати запитання, які стосуються змісту казок та спонукати до роздумів.

Чого навчають казки наших дітей? Якщо спробувати систематизувати всі ті функції, з якими успішно справляється казка, може вийти приблизно такий список:

Виховання хороших людських якостей

На прикладі героїв казки дитина вчиться бути доброю, сміливою, щирою, порядною, досягати своїх цілей і любити ближніх.

М'яке навчання без насильства

З казок малюк дізнається щось нове, раніше невідоме. Є навіть спеціальний тип казок - дидактичні казки - які пишуться для навчання дитини в ігровій формі. В таких творах предмет навчання - геометричні фігури, цифри, букви, інші абстрактні символи, - розміщується в чарівній країні. Дитина спостерігає за його життям, а потім, у вирішальний момент, приходить на допомогу герою. Зазвичай в таких казках у кінці дітям дається спеціальне завдання на закріплення матеріалу. Зауважте, ніякого повчання і зубріння! А знання будуть отримані.
Але, звичайно ж, не тільки дидактичні казки навчають. Фактично всі казки містять освітній аспект, тільки часом він більш завуальований.

Проживання емоцій

Слухаючи казку, дитина співпереживає героям, може плакати і сміятися разом із ними. Вона вчиться розрізняти емоції і почуття, озвучувати їх, називати своїми іменами. Все це в значній мірі стане в нагоді їй в дорослому житті.

Прищеплення одвічних цінностей

Казка в доступній малюкові формі вчить розуміти і розрізняти, що добре, а що погано, де добро, а де зло. Вона пояснює, чому важливо бути чесним, добрим та справедливим, і що добро все одно перемагає.

Розуміння світу навколо і відносин між людьми

Дитині потрібно бачити, що навколо неї - величезний світ, він сповнений всього цікавого і допоки незвіданого. І у кожного в цьому світі є своє місце. І, звичайно ж, на прикладах героїв малюк знайомиться з моделями взаємин між людьми, а, значить, в майбутньому буде готовий будувати їх сам.

М'яка корекція поведінки дитини

У казкотерапії існує спеціальний вид казок - корекційні казки. Вони покликані допомогти малюкові впоратися з труднощами в поведінці, замінюючи їх більш ефективними формами поведінки. Такі казки пишуться фахівцями-психологами, казкотерапевтами, педагогами, які працюють з дітьми. А також дбайливими матусями. І ми з вами сьогодні познайомимося з прикладом такої казки.

Лікування душі

Іноді людині, нехай навіть маленькій, не вистачає життєвих ресурсів, розуміння і сил для вирішення тієї чи іншої проблеми. Тоді їй на допомогу приходять психотерапевтичні казки - глибокі історії, які в буквальному сенсі лікують душу. Вони допомагають поглянути на ситуацію з іншого боку, усвідомити глибинний смисл.

Розслаблення, набір позитивного досвіду

З цим завданням добре справляються медитативні казки - твори без конфліктів і поганих героїв. Вони показують дитині моделі ідеальних взаємин, світу, в якому все добре і спокійно. Налаштовують на позитивний лад, допомагають розслабитися і заснути. Такі казки корисно читати перед сном.

Види казок в казкотерапії

Отже, ми з вами виявили основні функції казок, і тепер давайте систематизуємо знання, перерахувавши основні види казок в казкотерапії. До них відносяться:

Художні казки - це народні та авторські історії. Народні казки несуть в собі мудрість століть, і часто містять в собі безліч смислів. Авторські ж історії можуть більш тонко, дбайливо і образно передавати зміст і показувати приватні сторони життя людини.
Дидактичні або навчальні казки
.
Психокорекційні казки
, покликані допомогти дитині у вирішенні проблем із поведінкою.
Психотерапевтичні казки
- для більш глибокої, «лікувальної» роботи.
Медитативні казки
- для розслаблення і накопичення позитивного образного досвіду.

Більш детально про те, які види казок існують, яким чином їх можна використовувати в процесі психологічної, педагогічної та виховної роботи; про прийоми створення спеціалізованих казок, які допоможуть навчанню, знімуть неадекватні емоційні прояви, зкорегують поведінку та посприяють терапії в гострих стресових ситуаціях можна дізнатися з книг:

/Files/images/knigi/kazkoterapya/казкотерапія.jpeg /Files/images/knigi/kazkoterapya/каЗко.jpg /Files/images/knigi/kazkoterapya/Казко.png

/Files/images/knigi/kazkoterapya/казК.jpg /Files/images/knigi/kazkoterapya/казКо.png /Files/images/knigi/kazkoterapya/Kazky.jpg

Ці книги адресовані батькам, які прагнуть зрозуміти свою дитину і допомогти їй, психологам, педагогам, вихователям і всім дорослим, яким не ба́йдуже до потреб та сподівань маленьких людей.

Казки, які зустрічаються нам на шляху, не обов'язково можуть належати тільки до однієї групи. Наприклад, художні казки нерідко містять і дидактичний, і психокоректувальний, і терапевтичний, і навіть медитативний аспекти. Але, звичайно, є казки, які пишуться спеціально для вирішення того чи іншого питання. Давайте познайомимося з конкретними прикладами.

Як працює казкотерапія для дошкільнят: реальні приклади

Ось, наприклад, одна історія, яка спеціально була написана на допомогу одній чудовій матусі, для м'якого відлучення дитини від грудей.

/Files/images/bukvi/як ведмедик.png

/Files/images/tvarini/ведмедик.png

Жила-була велика Ведмедиця. І одного разу вона стала найщасливішою Ведмедицею на світі, тому що у неї народився маленький Ведмедик. Спочатку Ведмедик був дуже маленьким та слабким, і мама носила його на ручках та поїла своїм молочком. Ведмежаті було дуже смачно, затишно і зовсім не страшно. Після їжі Ведмедик засинав, і мама могла в цей час прибирати в барлозі, або полювати.

Але іноді маленький Ведмедик прокидався і не бачив поруч мами. Тоді він починав дуже голосно плакати та кричати до тих пір, поки мама не приходила до нього і не поїла його молочком.

Ведмедик ріс, і незабаром у нього виросли великі міцні зубки. Одного разу, коли Ведмедик знову заплакав, мама спробувала нагодувати малюка; але Ведмедик ненавмисно вкусив її. Мама скрикнула від болю. Ведмедик злякався та заплакав ще сильніше: він дуже боявся, що тепер мама піде і залишить його голодним. Тоді мама взяла його на ручки і понесла в кухню. Там вона показала йому бочечку з медом, і сама зачерпнула звідти велику ложку.

- Скуштуй! - сказала мама Ведмедика, і всунула йому в рот ложку.
Ведмежаті стало так смачно і приємно, що він завуркотів від задоволення. А після їжі мама дала йому пляшечку з молоком, і він від душі напився.

Потім Ведмедик із мамою довго гралися, обнімалися і веселилися. А ввечері вони пішли в гості. В гостях були ще діти, вони покликали Ведмедика до себе. Ведмедик пішов гратись, але потім прибіг до мами знову просити молочка. І цього разу він укусив її ще болючіше. Мама знову скрикнула та запропонувала Ведмедику пляшечку з молочком.

Весь вечір до них із мамою підходили дорослі дядьки і тітки та питали, чому такий великий Ведмедик не йде до діток за стіл їсти мед. Адже великі ведмедики вже не п'ють мамине молочко! Ведмедик зовсім злякався та заховався у мами на грудях.

День за днем ​​Ведмедик ріс, і росли його зубки. Тепер вони були дуже гострі. Ведмедик почав дуже багато їсти, і маминого молочка йому не вистачало. Він потроху став їсти мед, горіхи, малину та інші смаколики. Ведмежаті дуже хотілося разом із іншими дітками бігати по зеленій галявині біля будинку, будувати пасочки з піску, і тут же їсти мед, але так страшно було йти від мами. Йому так хотілося весь час бути з нею поруч, притискатися до її грудей і відчувати її тепло, він все ще хотів бути маленьким.

Одного ранку мама-Ведмедиця пішла до крамниці. Ведмедик прокинувся, побачив, що матусі поруч немає, і заплакав. Так він плакав і плакав, а мама все не приходила.

Раптом через вікно Ведмедик побачив сусідських хлопчиків, які сиділи за столом і їли мед з великого барила, на тарілці лежали лісові горіхи, а в мисці була солодка малина. Їм було дуже весело. А Ведмедик був дуже голодний. Він перестав плакати та вирішив, що теж зможе сам, без мами вмитися, одягтися і піти до хлопців. Так він і зробив. Діти з радістю прийняли його до себе. Він наївся меду, а потім бігав і стрибав разом із друзями. А незабаром прийшла мама та похвалила його, що він такий сміливий і самостійний.

Тепер мама може щоранку ходити у справах і до крамниці - адже Ведмедик вже зовсім не боїться залишатися один, без мами і її молочка. У нього є своя бочечка з медом, і він завжди може поїсти, навіть коли мами немає вдома. Ведмедик знає, що вдень ​​мама може бути зайнята своїми справами, але вечорами вона обов'язково пограє з ним, і вони полежать, міцно обійнявшись.

Здавалося б, простий сюжет, прості слова. Але, тим не менш, вони зробили свою справу, без насильства та образ. І тепер обидві - і мама, і донька - щасливі.

Ось ще один приклад казкотерапії. Ця казка для дітей, які б'ються і ображають друзів.

/Files/images/bukvi/політ.png

/Files/images/tvarini/тигреня.png

В одному будинку жило-було маленьке, але дуже веселе Тигреня. Воно любило грати і стрибати, бігати по подвірʼю разом зі своїми друзями-звірятами. А друзів у нього було багато: і Лисичка, і Вовченя, і Зайченя Сіреньке, і Ведмежатко Топтижка, та ще й Їжачок колючий. Всіх любило Тигреня, всім із радістю розповідало смішні історії, катало на своєму триколісному велосипеді і пригощало солодкою ватою. І все б добре, але тільки Тигреня іноді могло загратися та вдарити друга чи подругу, вкусити або боляче вщипнути. Йому здавалося, що це весело та кумедно, а друзі чомусь ображалися. Тоді, побачивши їхні сумні обличчя, Тигреня ще сильніше починало їх кусати і дряпати - щоб вони розвеселилися і знову почали з ним дружити. Але, звичайно, друзі тільки сильніше ображалися на Тигреня і тікали від нього геть.

А одного разу Тигреня, як зазвичай, вийшло на майданчик пограти, і побачило, що ніхто із звірят до нього не підходить, навіть не вітається. Навпаки, всі поспішили скоріше втекти з майданчика. І Тигреня залишилося саме.

- Не хочу бути один! - загарчало Тигреня. - Не хочу!

На небі якраз з'явився молодий Місяць. Він глянув на Тигреня, пошкодував його і промовив:

- То йди до мене! У мене тут є компанія для тебе - два моїх синочки.

Тигреня кивнуло, Місяць простягнув до нього руки і забрав високо-високо. Там, на Місяці, Тигреняті відразу стало холодно та дуже темно. Він злякався і заплакав.

- Чому ти плачеш? - запитав чийсь голос із темряви.

- Тому що я один. Я нікому не потрібен, і ніхто не хоче зі мною грати, - зітхнуло Тигреня. І відразу стрепенулося. - А ти хто такий?

- А я Морфей, син Місяця. І зі мною Орфей, мій молодший брат.

Тигреня озирнулося і побачило два силуети.

- А хіба тобі хтось потрібен? - пролунав голос молодшого брата. - Ми ось самі по собі. І нам ніякі друзі й задарма не потрібні.

- Так, ми тут найголовніші. Можемо спостерігати за вами і сміятися, як дивно ви живете, - посміхнувся Морфей. - Найголовніше - це ніч. Час, коли всі сплять, і ми керуємо Всесвітом. Ми, сини великого Місяця!

- А друзі, по-моєму, тільки заважають нашій великій місії, - додав Орфей.

- Я ось вмію грати на арфі, і від моєї музики ви всі засинаєте. І тоді я передаю владу над вами своєму братові Морфею.

- Ви що, друзі - це здорово! - Тигр аж підстрибнув. - Без них - ніяк!

- Ха-ха-ха, - засміявся Морфей. - І де ж зараз твої друзі?

Тигреня задумалося. Тим часом брати пішли оглядати свої володіння.

- Тигре, я знаю, як тобі допомогти! - пропищав тоненький голосок праворуч.

Тигреня повернулося і побачило мишку.

- Ти не дивись, що я така маленька. Мені під силу змінювати свій вигляд, - посміхнулася мишка. - Я дам тобі чарівну паличку, і ти з її допомогою зможеш повернути своїх друзів!

- Здорово! - пожвавішало Тигреня. - Мені треба просто стукнути їх паличкою, і вони знову будуть зі мною грати?

- Все не так просто, маленьке Тигреня. Ти не зможеш змінити друзів. Але в твоїх силах повернути їхню довіру. А паличкою ти повинен будеш кожен раз торкатися своїх лапок, коли захочеш дряпнути або вдарити друга.

- Добре, я спробую, - усміхнулося Тигреня і взяло подарунок. - Спасибі тобі, Мишко!

За хвилину Тигреня знову опинилося на майданчику в своєму дворі. В руці у нього світилась маленька паличка.

«Чудеса!» - подумало Тигреня і пішло спати. Уві сні воно побачило Морфея та Орфея, таких самотніх і холодних ... І йому так стало їх шкода!

На ранок Тигреня першим вискочило на майданчик. Поступово стали приходити звірята. До кожного Тигреня підходило та просив вибачення за минулі образи, обіцяючи більше ніколи не дряпатися і не кусатися. Звірята спочатку дивилися на нього недовірливо, а потім знову прийняли його в свої ігри.

З тих пір Тигреня завжди весело грає з друзями. А коли раптом йому хочеться когось вщипнути або вдарити, він відразу дістає чарівну паличку, і та нагадує йому про чарівний політ на Місяць.

.

Ці приклади казкотерапії показують, що казка насправді здатна творити чудеса! І чому б нам не користуватися такими її властивостями?
Дуже добре, що існує такий чарівний метод допомоги дитині.

Корисні та добрі казки для своїх дітей батьки можуть писати самі! Для цього потрібно трохи терпіння, крапелька натхнення і жменька потрібних знань!
Або ж можна взяти такі казочки в бібліотеці чи придбати в книжкових крамницях. Наприклад:

/Files/images/knigi/kazkoterapya/1.jpg /Files/images/knigi/kazkoterapya/2.jpg /Files/images/knigi/kazkoterapya/3.jpg /Files/images/knigi/kazkoterapya/4.jpg

Чимало дитячих терапевтичних казочок написала та видала українська дитяча письменниця, дитяча психологиня, методистка школи Бойка Наталія Чуб.

Сумарний наклад виданих лише видавництвом «Vivat» книжок Наталії Чуб складає понад 100 тисяч примірників.

/Files/images/knigi/kazkoterapya/11.jpg /Files/images/knigi/kazkoterapya/12.jpg /Files/images/knigi/kazkoterapya/13.jpg /Files/images/knigi/kazkoterapya/14.jpg

ЕКОКНИЖЕЧКИ ДЛЯ ДІТЕЙ

ДІТКАМ НА ДОБРАНІЧ

І ще один дуже важливий момент: не тільки читати треба казки з дітьми, але й обов'язково обговорювати, розмовляти з ними на важливі теми: як вчинив головний герой, чи добре так робити, а як би зробив ти сам і т.д. Таким чином буде розвиватися мова дитини, логічне мислення, виховуватимуться позитивні якості характеру. Чим більше батьки будуть спілкуватися з дітьми, тим краще. Застосовуйте казкотерапію на радість вам і вашим дітям!

.

За мотивами блогу: https://irinazaytseva.ru/

Кiлькiсть переглядiв: 776

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.