ТВОРЧІСТЬ НАШИХ УЧНІВ

.

Ангеліна Зубач — переможниця «ПероДактиля»

/Files/images/pod/ангеліна зубач.png

Ангеліна Зубач, учениця НВК "ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія" смт Шацьк, є вихованкою гуртка «Журналістика» Шацького Будинку дитячої та юнацької творчості. 2018 року вона стала переможцем всеукраїнського дитячого літературного конкурсу «ПероДактиль». Разом з керівником Ніною Корець вона побувала в місті Біла Церква на церемонії нагородження переможців, яке проходило в Будинку органної та камерної музики в неділю, 6 травня. Диплом за І місце в номінації «Поезія» в середній віковій категорії, відзнаку «ПероДактиля» та грошовий сертифікат на суму 2000 грн — такі високі нагороди отримала талановита шачанка.

Журі конкурсу — відомі сучасні поети та письменники: Галина Пензарева-Невінчана, Леся Мудрак, Олег Рибалка, Таня Стус, Григорій Фалькович, Іван Андрусяк. Саме останній передав дівчині особливе вітання, в якому висловив надзвичайне захоплення її поезією. Разом з врученням нагород його озвучила Леся Мудрак.

Ведучий Дмитро Савченко наголосив про найзаповітнішу мрію Ангеліни стати письменницею, яка переслідуватиме її, поки не здійсниться. «Тим паче, як зізнається дівчина, немає жодних підстав, щоб сумніватись у її здійсненні. А свій перший гонорар планує потратити на поповнення невеличкої колекції книг», — додав він.

Конкурс проходив удруге, рівень конкурсних робіт, за оцінкою журі, значно зріс. Саме завдяки підтримці Міністерства освіти і науки України цьогоріч маленьке пташеня ПероДактиль зібрало навкруг себе понад 400 талановитих та обдарованих дітей з усіх куточків нашої країни, окрім Криму. Цікаво, що після Київської, друге місце за кількістю учасників посіла Донецька область.

/Files/images/pod/ангеліна.png
Разом із Іриною Кузьменко

Ангеліна робить у поезії перші кроки, лише осягає премудрощі та секрети віршування. А от у прозі вже має певний досвід. Цьогоріч здобула ІІ місце у всеукраїнському літературному конкурсі «ФантФест», головним членом журі якого була Дара Корній, одна з улюблених авторок дівчини. В конкурсі «ПероДактиль» проза Ангеліни також дійшла до фіналу, тож дівчина стала подвійним фіналістом.

Ангеліна ділилася думками про участь в «ПероДактилі»: «Хотілося, щоб мене оцінили професіонали. Не писати ж мені все “в шухляду”. Перші кроки на шляху до мрії дуже важливі. Чому б не почати саме зараз?». Тож із вдалим починанням тебе, Ангеліно!

.

НЕДОСЯЖНІ

А у небі – цятки-зорі.
А у зорях – наші мрії.
Шкода, ми й справді не літаєм.
Шкода, нам це не під силу.
Якби могли ми до зірок піднестись,
тільки б руку простягнули –
вже щасливі, вже щасливі!
Вже навічно ми щасливі!

Якби ми могли долати океани,
перетинати під ногами пустель золотий пил,
і мовчати…
Не здаватись.
І терпіти всі капості жорстокі,
жіночі примхи пані Долі,
і чекати…

Ах, зірки…
Зірки б не були такі капризні,
такі далекі
й недосяжні.

.

В ІМʼЯ ЛЮБОВІ

На згадку про минуле
лишу зламані крила
між рожевих мрій і барвінкових надій.
Свою лебедину вірність тобі дарувала,
а ти нехтував нею,
і я розбивалась.
У небес просила, щоб вернувсь до ранку,
взяв мою руку та не відпускав ніколи.
Рвала ромашок пелюстки,
піддавалась гаданням вуличних ворожок.
В ім’я любові це робила.
В ім’я кохання се бажала.
Не знала, що це твоя безглузда гра,
коли ідолом думок моїх ти став.
Коли сказав, що нічого
для тебе вже не значу,
я ненавиділа. Ревнувала.
В ім’я любові все це сталось.
Я не буду плакати в подушку,
уявляти ваше з нею рандеву.
Я просто клястиму тебе
за цю дурну інтрижку,
бо моя краса –
то справжнісіньке прокляття,
диявольський слід на портреті Доріана.
Моя душа – отруєна,
і в цьому винен тільки ти.
Моє кохання до тебе –
ще та «Скринька Пандори».
І пізнє каяття – це все, що було
в імʼя любові.

.

ЗЛАМАНИЙ АНГЕЛ

Я не хочу жити вічно.
Я лиш зламаний ангел.
У мене зламані крила –
їх уже не склеїш.

Я ніхто. У мене серце скрижаніло.
Ніхто, бо в мене забрана душа.
Віддай її мені, будь ласка! Поверни!
Я прошу тебе!
Помираю…

Я плачу над слабкістю своєю,
боягузтвом і страхом.
(За наші поцілунки вже давно сотня лайків в Інстаграмі).
А я жалію себе, бо я зламаний ангел.
Я просто лялька.
Та тільки лялька…

Безтурботні дні скінчилися ще вчора.
Доросле життя вже на порозі.
Коханий, відповідай за свої вчинки!
Мої крила й душу на волю відпусти.

Я не хочу жити вічно.
Я всього лиш постраждалий ангел.
У мене немає і ні крил, і ні душі.
Та відлуння надії голосить:
«У мене є ти!».
ТИ!
А життя коротке.
Кохання – нескінченне.

.

Сизокрилі

На провокації скорбот не піддавайсь,
скажи усім турботам: «Зась!»
Просто повір!
Повір, що ти летиш.
Бо безкрилля – то не хрест, і не хвороби.
І не тиф.
І не сухоти.

Просто живи!
Живи,
мій янголе сизокрилий.
Не давайсь під злам чортам.
Вони всі уже давно безсилі.
І бездушні.
І збіднілі…

Скинь каптур страху із пліч тендітних.
Блискавицею спопели усе дотла.
Просто живи,
мій янголе сизокрилий!
У нас німби, мов зірниці –
блискучі, п’ятипалі.
У них – цятки-ластовиння.
У них зника журба…

.

Забутий сміх

Я не дивлюсь у пітьму.
Я дивлюсь у небо.
Над тобою – срібний ряст.
Наді мною – сірі хмари.
Шкода, літати ми не можем,
хоча й крила в нас розкішні.
М’які
і білосніжні…
Зате ми можем говорити.
І сказати…

І сказати, як боялись,
як сміялись…
Дзвінко-дзвінко, як в дитинстві.
Як тоді: вітер одну й ту сам колискову нам співав.
Як відправляли мрії на паперових кораблях.
І як думали:
«Не розлучать нас літа».
Та мина друге дитинство,
і наш сміх, і наші сльози –
висушило часу сонце.
І радість, хованки й кораблики –
все минулось.

Все забулось…
І тобі вже чотирнадцять,
а ми іще не говорили.
А мені уже омріяні тринадцять
і боюсь писати я листи.
А того дня, коли сказав мені: «Привіт!»,
я усміхнулась ненароком.
Не забув?!
А я – тим більше.
Зустріч вийшла же нівроку.

Боляче було лиш те –
ми вже не сміялись.
Як тоді, разом…
Як тоді, коли ще говорили.

…Ми не знали,
не шукали.
Все згубилось в часі-павутині.
Просто згадай нас тих, ще п’ятирічних.
…Як навипередки бігли ми до яру,
як сміялись, як раділи –
старе кіно, чорно-білі кадри без емоцій.
Без емоцій, бо забуті нами.
Ні, не нами!
Я ще не забула.
А я б хотіла, щоб і ти це пам’ятав…

.

Джерела: сайт Шацького Будинку дитячої та юнацької творчості та сайт "ПероДактиль"

.

МАЙБУТНЬОМУ ВОЇНОВІ

Ходить до школи майбутній солдат,
За партою лічить задачі,
На захист стає однокласниць-дівчат,
Від болю й невдачі не плаче.

Він мамі поможе, татусеві теж,
І з друзями встигне пограти.
Він вчиться любить Батьківщину безмеж, -
А це головне для солдата.

Хай виросте дужим й сміливим хлопчак!
Усі перешкоди здолає!
Хай буде відважним в житті, а відтак
І горя ніколи не знає!

А нині - навчання крутий перевал,
Тож треба коритися долі.
Завжди памʼятай! Колись й генерал
Сидів над задачею в школі.

Світлана ЛУКАШОВА, зав.бібліотекою

БАТЬКІВЩИНА

Для мене Батьківщина -
Це все моє життя.
Це мама, тато, братик
І, звичайно, я.
Для мене Батьківщина -
Це поле та стежки.
Для мене Батьківщина,
Волинь моя, - це ти!

Балюк Оксана, 6-Б

ВЕСЕЛИЙ ДОЩИК

Літнього ранку по голубому небу весело пливли хмарки. Великі й малі, темно-сірі, ніжно-білі вони грали в "доганялки". Слідом за ними, ледве встигаючи, сунула велика чорна хмара, яка теж дуже хотіла побавитися. Раптом вона зачепилася за верхівки дерев й зупинилася. Зажурилася хмара, стала плакати. І на землю, дерева, траву й квіти впали її рясні сльози...

Краплинки летіли донизу, і від цього польоту їм було радісно. Вони весело гомоніли. Спочатку падали на листочки, а з листочків сковзали на квіти, з квітів падали в траву, напуваючи її. Від захвату аж вигукували!

На їхній гомін виглянуло сонечко, з’явилась яскрава веселка. Краплини зблиснули на сонці різними барвами. Все навкруги стало ніби в діамантах. В повітрі запахло теплом та дощем. Всі раділи красі!

Оліферук Софія, 5-А

.

ВІТЕРЕЦЬ

Повіває вітерець!
Навкруги сніжинки.
Потріскує морозець,
В небі ні хмаринки.
А як сніг розтане,
То весна натане.

Демчук Юля, 6-А

***

Батьківщина - рідний край,
де поля за небокрай,
де річки, ліси і гори,
Де степи, неначе море,
де мій дім, моя сім’я.
Батьківщина - ти і я.
Тож про це не забувай
і людиною зростай!

Демчук Юля, 6-А

Кiлькiсть переглядiв: 610

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.