/Files/images/bukvi/Закладки2.png

/Files/images/zakladki/Без назви.png

/Files/images/zakladki/епігра.png

Світ, ступивши в третє тисячоліття, змінився невпізнанно, але потреба використовувати при читанні книжкову закладку залишається незмінною. Її відсутність зазвичай заповнюється першим, що попаде під руку: олівцем, лінійкою, клаптиком газетної сторінки, фантиком, зірваною квіткою. У цьому відношенні ми можемо вважати себе однодумцями Стівена Спілберга, котрий якось проронив: « Навіщо витрачати долар на закладку?! Адже долар можна використовувати замість закладки!»

Однак закладка як елемент книги, та й просто як окрема річ, часом досить дороговартісна і потребує до себе більш шанобливого ставлення, особливо якщо врахувати, що для когось це ще й предмет колекціонування.

Із винаходом у XV ст. книгодрукування відношення до книги поступово змінювалось. З одного боку, вона – вже не одиничний, а тиражний продукт (а значить більш доступний), з іншого – створюється як і раніше вручну: папір, набір, орнамент і ілюстрації, та й палітурні роботи потребують чималих затрат. Книга була дорогою, створювалась на віки, а це означало, що її потрібно надто берегти. Закладка в ній була ще випадковим елементом, хоча все частіше виконувала не лише практичну, а й естетичну функцію. Оскільки вона обов’язково стикалась із сторінками книги (пошкодити які вважалось недопустимим), то матеріалом, який найбільше підходив для закладки, стала тканина. Саме тому найпоширенішими були вузькі та широкі шовкові стрічки, смужки щільних гладких чи візерункових тканин, плетені шнури.

/Files/images/zakladki/2.png

Одночасно створювався принципово новий вид закладок – своєрідні закладки-регістри, за допомогою яких можна було без зайвих затрат відкривати книгу багато разів у потрібному місці. Технологія їх виготовлення не була секретною. До бокового краю вибраних листів прикріплювались невеличкі прямокутні шматочки пергамену, шкіри чи щільної тканини. Вони виступали за край обрізу і ніби поділяли книжковий блок на частини, значно полегшуючи пошук необхідної сторінки, тим більш, що середньовікова книга була досить масивною.

/Files/images/zakladki/3.png

Всю цю роботу виконували майстри-палітурники, головним завданням яких залишалось виготовлення добротної, і по можливості, красивої палітурки для книги, адже вона не просто живе в просторі, але й формує його, а це значить, що все в ній має бути гармонійним.

До VI ст. палітурна справа в Західній Європі перетворилась на самостійне ремесло. Закладки-стрічки й надалі не кріпили до палітурки; їх розглядали лише в якості аксесуарів для книги. Розкішні видання в палітурках із шкіри та тканини, прикрашені золотом, сріблом і дорогоцінним камінням, любили дарувати королям, князям, аристократичній знаті. Поступово й закладка набула статусу предмета, який можна було дарувати із різних приводів. В історії назавжди залишиться закладка, яку подарував в 1584 році Кристофер Баркер, друкар королівського двору (і за сумісництвом продавець тканин), англійській королеві Єлизаветі І .

У XVII ст. на Заході та в Росії поширився тип закладок, що являв собою конструкцію з кількох стрічок, прикріплених до якогось предмета. Це міг бути ґудзик, обшитий тканиною, дерев’яна котушка та ін.

/Files/images/zakladki/44.png

/Files/images/zakladki/images.jpeg

Фантазери-умільці прикрашали кінці стрічок бахромою, кульками з тканини, дерев’яними та металевими фігурками. Такою закладкою можна було закладати кілька сторінок одночасно.

Варто сказати, що книга тривалий час була дуже важливим атрибутом релігійного та світського західноєвропейського образотворчого мистецтва. Так, в центральній частині знаменитого олтаря, розписаного в першій половині XV ст. братами Ван Ейк для церкви Св. Бавона в Генті, знаходиться зображення Діви Марії, яка тримає розкриту книгу. Художник не забув «покласти» в книгу закладку з круглою, прикрашеною перлами основою, від якої тягнуться тонкі золоті стрічки, що закладені поміж сторінок.

/Files/images/zakladki/Богоматір.JPG

У XVIII ст. палітурники почали прикріплювати закладку до корінця книги. Пізніше такі закладки будуть називати «ляссе» (від нім. «Lesezeichen» - «закладка»). Звичайно, якщо видання готувалось як подарункове і для нього замовлялась особлива палітурка, то фактура, колір, розмір і спосіб кріплення закладки продумувались заздалегідь, і тоді вона ставала повноправним елементом книги.

/Files/images/zakladki/Заклазка31.JPG

Це стосується також бібліофільних видань, які випускались обмеженим тиражем для справжніх поціновувачів та любителів книги. Так, для всіх 600 екземплярів розкішного бібліофільного видання книги відомого вченого Н.П.Кондакова «Історія та пам’ятники Візантійської емалі» (СПб., 1892) було виткано красиві широкі закладки, які прикріплювались до книги тонкими золотими шнурками. Книга Кондакова не надійшла в продаж, її приносили в дар монархам, державним діячам, відомим бібліофілам, великим бібліотекам та музеям.

/Files/images/zakladki/41.jpg

До середини XIX ст. палітурно незалежні закладки стали предметом колекціонування. Як правило, колекціонерів у першу чергу приваблювали закладки домашнього виробництва – стрічки і канва, прикрашені ручною вишивкою чи аквареллю з прошивкою. Після 1860 року розпочалось масове виробництво закладок. Ринок наповнився шовковими закладками машинного виробництва, які випускали різноманітні фірми. Найпомітнішою фігурою на ринку нової продукції став Томас Стівенс, англійський підприємець із Ковентрі, закладки якого стали надзвичайно популярними і вважались бажаним дарунком. Будучи хорошим бізнесменом, Стівенс зрозумів, що для отримання максимального прибутку продукт має стати масовим. А щоб його купляли всі і якомога частіше, потрібно пропонувати закладки на всі випадки життя, зробивши їх тематичними – із привітаннями до дня народження, з Різдвом, з Новим роком, з побажаннями друзям та близьким, зі словами кохання, текстами молитов і т.п.. Його комерційному успіху сприяла і явна творча плодовитість: почавши в 1862 році з випуску закладок 76 назв, до 1876 року він постачав на ринок уже 900-1000 виробів різного дизайну. До 1880 року виробництво шовкових закладок стало падати. Їх почали виробляти з картону або щільного паперу, як правило, з рекламою товарів. Це була тиражна продукція, не надто дорога і цілком доступна.

/Files/images/zakladki/77.png

На межі XIX-XX ст. (період модерну) виникла мода на металеві закладки різної конфігурації, які чимось нагадували скріпки. Часто вони були виконані у вигляді ножів для розрізання паперу.

/Files/images/zakladki/5.jpg

У зоні руків’я робили виїмку чи накладну деталь, за допомогою якої затискувалась сторінка книги. Закладки з металу (часто зі срібла) прикрашали гравіруванням чи литтям; часом метал поєднували зі слоновою кісткою, перламутром, ебеновим деревом. Зустрічались також закладки-скріпки з кумедними написами типу: «Ось твоя сторінка» або «Я тут заснув». Також широко використовували для закладок картон, малюнки і текст на якому виконували в техніці літографії.

Закладка завжди йшла в ногу з часом. В 20-30-ті роки ХХ ст. у європейських країнах та США дизайн закладок був пов’язаний з використанням елементів стилю ар деко. З одного боку, в оформленні й надалі були присутні улюблені мотиви модерну (флоральні стилізації, зображення жіночих голів, павичів, фантастичних істот), з другого – намітився перехід до простих геометричних форм. Поряд із екзотичними матеріалами все частіше стали використовувати сталь, шкіру, різновиди пластмаси. В цей час, наприклад, поширились металеві закладки-кутики, які прикріплювали на верхній або нижній кут фіксуємої сторінки.

Нині більшу частину закладок виробляють із паперу – чудового матеріалу для розміщення будь- якої реклами. Окрім цього, випускаються закладки привітальні, освітні, дидактичні, закладки-іграшки, закладки-календарі.

/Files/images/zakladki/88.jpg

З кінця 1980 років спостерігається нова хвиля інтересу до закладки. Колекціонери об’єднуються в спілки і національні асоціації. З 1991 року успішно діє міжнародне «Товариство колекціонерів книжкових закладок» («The Bookmark Society»). Воно створене у Великобританії (Horwich, UK), однак його членами можуть стати колекціонери всіх країн. Існують численні клуби колекціонерів, які цікавляться лише закладками виготовленими із якогось одного матеріалу, як ексклюзивного, типу кукурудзяного листка, так і традиційного – шкіри, металу, тканини. Активно використовуються можливості нових інформаційних технологій та Інтернет.

/Files/images/zakladki/99.jpg

Як і раніше в моді авторська закладка. Перевага надається ручній роботі. Матеріали і техніки - найрізноманітніші: шкіра з гравіруванням та тисненням; різноманітні види тканин, прикрашені вишивкою та розмальовкою; кукурудзяне та пальмове листя; дерево; береста; папір із різноманітними малюнками тощо. З’явився новий напрямок у створенні закладок – професійні художники спеціально розробляють їх для гостей, запрошених на весільні церемонії та ювілеї.

/Files/images/zakladki/66.png

Кращі зразки та колекції закладок представлені в найбільших бібліотеках та музеях світу. Достатньо назвати Британську бібліотеку в Лондоні, Швейцарський музей паперу, письма і друку в Базелі, Музей книги Королівської бібліотеки Альберта І в Брюсселі, Німецький музей книги та писемності в Лейпцигу, Музей книги в Москві та ін.. В 1991 році в німецькому місті Дуйсбург відкрився перший і, напевне, поки єдиний в світі Музей книжкових закладок. В його зібранні понад 10 000 одиниць зберігання із 50 країн світу, які наочно показують еволюцію книжкових закладок із кінця ХІХ ст. до нашого часу.

/Files/images/zakladki/100.jpg

/Files/images/zakladki/111.jpg

Н.Чаленко

КНИЖКОВІ ЗАКЛАДКИ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ

.

.

ПРи копіюваннІ цієї сторінки посилання на наш сайт обов’язкове.

Кiлькiсть переглядiв: 2699

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.