150 років Національній парламентській бібліотеці України

Національна Парламентська бібліотека України є провідним державним культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами і характером обслуговування населення.

Бібліотека утворена 3 березня 1866р. як Київська міська публічна бібліотека за розпорядженням царського уряду. Засновниками її виступили відомі громадські діячі: Михайло Юзефович, О.Х.Андріяшев, купці І.М.Зайцев, М.І.Бубнов, І.М.Бродський, М.І.Горовіц, цивільний губернатор М.Г.Казнаков, предводитель дворянства О.О.Горват, поміщик-українофіл Г.П.Галаган та ін. Основою фонду стали приватна книгозбірня письменника і книговидавця В.Г.Барщевського та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував 319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань. І розташовувався бібліотека спочатку в приміщеннях Київського дворянського зібрання.

45 років подвижницької праці присвятив Київській публічній бібліотеці з моменту її заснування бібліотекар С.Г.Ярославський (фактично директор), єдиний фахівець в колі тих, від кого залежала доля бібліотеки. В основному вона існувала завдяки пожертвам меценатів, заможних громадян, установ і товариств. Колективним органом управління книгозбірнею призначався розпорядчий комітет, до складу його протягом п'ятидесяти років входили професори Київського Університету, вчені зі світовими іменами, директори гімназій, видавці, представники духовенства.

Перші 25 років діяльності бібліотеки— це час повсякденного виживання, пошуків виходу з фінансової скрути. За цей час книгозбірня шість разів вимушено змінювала місцезнаходження, адже власного приміщення не мала.

На краще ситуація змінилася у 1891р. після того, як бібліотека перейшла у підпорядкування міської Думи й стала називатися Київською міською публічною бібліотекою. Поліпшилося фінансування книгозбірні, і у 1901р. обсяг її фондів становив 30214 томів; майже третину становили пожертви жителів міста. Найбільшими книжковими дарами за всю історію бібліотеки стали колекції: В.М.Юзефовича, високопоставленого петербурзького урядовця (5812 томів); І.В.Лучицького, історика, професора Київського університету (4000 видань); М.О.Тулуба, правника (400о видань); О.О.Беретті, онука уславленого академіка архітектури В.І.Беретті (4000 видань).

Зважаючи на настійливі вимоги громадськості, Дума у 1909р. приймає рішення про будівництво суто бібліотечної споруди.

У 1911р. на конкурсній основі, на кошти, зібрані жителями міста через розповсюджену спеціальну облігаційну позику, для бібліотеки було споруджено спеціальне приміщення (архітектор З.Клаве). Воно є найдавнішою київською спорудою такого призначення, включене до переліку пам'яток архітектури початку ХХ ст.

Популярність книгозбірні зростала з року в рік. У 1912р. в ній зафіксовано 75 114 читачів (втричі більше, ніж на початку століття). У 1916р. книжковий фонд становив близько 80000 примірників, серед яких з'явилися видання українською мовою.

З утвердженням радянської влади дедалі більша увага зверталася на ідеологічне забезпечення політики Комуністичної партії. З цією ж метою бібліотеку у 1923р. було перетворено в Центральну робітничу бібліотеку ім. РКП (б), у 1934р.— у Державну обласну ім. ВКП(б).

На початку Німецько-радянської війни, незважаючи на вжиті заходи, евакуювати фонди в глибокий тил не вдалося. Фашисти вивезли до Німеччини понад 51 тисячу томів найцінніших наукових видань. Решту (фонд налічував 271 660 книжок), як і саме приміщення бібліотеки було повністю спалено за лічені дні до визволення Києва.

Відновлення бібліотеки розпочалося восени 1944р. практично з нуля. Відбудована у своєму первісному вигляді, з новим фондом, вона знову відкрилася для читачів у 1954р.

В 1957р. бібліотека стала Державною республіканською бібліотекою УРСР імені КПРС. Розпочався новий етап її діяльності— як центру науково-методичної та бібліографічної роботи для масових бібліотеки республіки. Єдина в Україні, вона почала отримувати з 1962р. всесоюзний обов'язковий повний примірник друкованих творів і змогла найбільш повно репрезентувати сучасну літературу.

Після проголошення незалежності у 1990р. книгозбірня стала називатися Державною бібліотекою України, а у 1994р. згідно з Указом Президента вона одержала статус національної бібліотеки.

ОФІЦІЙНИЙ САЙТ БІБЛІОТЕКИ:

http://www.nplu.org/

Кiлькiсть переглядiв: 226

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.