БІБЛІОТЕКА ОЗ "Шацький ліцей"

ПРОБЛЕМА, НАД ЯКОЮ ПРАЦЮЮ

Підвищення орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів шляхом індивідуальних форм навчання

Сучасна освітня парадигма спрямована на становлення особистості з високим інтелектуальним потенціалом, здатної вчитися і працювати в умовах постійного розширення інформаційного простору, що значною мірою залежить від того, чи вміють школярі самостійно знаходити, переосмислювати, об'єктивно оцінювати інформацію та практично її застосовувати.Основна мета вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах України на сучасному етапі полягає в інформуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності.
Відповідно до поставленої мети головним завданням навчання української мови на сучасному етапі є:
–урахування виняткової ролі державної мови в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина й потреби належною мірою оволодіти нею.
–виховання свідомого прагнення до вивчення української мови;
–ознайомлення з мовною системою як основною для формування мовних умінь і навичок – орфографічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних;
–формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому;
–урахування компетентісного підходу до навчання української мови;
–формування в учнів потреби в удосконаленні власної мовленнєвої здатності впродовж усього життя.

Формування загальної культури учнів неможливе без розвитку в них навичок грамотного письма. На сьогоднішній день в теорії і практиці актуальним залишається питання підвищення орфографічної та пунктуаційної грамотності.
Грамотність - слово багатозначне. У поширеному розумінні воно означає насамперед написання слів і речень без помилок, згідно з існуючими нормами правопису, які відповідають усталеним нормам сучасної літературної мови.
Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність. Уміти грамотно писати - життєва необхідність. Грамотна людина без труднощів напише заяву чи листа, занотує почуття або прочитане. Вона, безперечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасна Україна, якій потрібні грамотні фахівці в усіх галузях державної діяльності. Тому вчителям, а словесникам передовсім, треба домагатися, щоб наші учні були освіченими, грамотними людьми, достатньою мірою ознайомленими з багатими скарбами української мови і могли практично використовувати їх. Запорука успіху вчителя-словесника в цій справі вироблення системи навчання грамотного письма.
Однією із причин великої кількості орфографічних помилок у письмових роботах учнів вважають розрив між теоретичними знанням та вміннями й навичками, тобто вони не вміють зовнішні дії переносити у внутрішній, розумовий план. Учителі переконуються, що школярі, добре знаючи правила, вміючи навести приклади, під час виконання письмових робіт не бачать орфограми, не можуть застосувати правило на практиці. Отже, у дітей відсутні орфографічна пильність, навички самоконтролю, пишуть вони на слух, як чують. І все ж таки є всі підстави стверджувати, що диспропорція між знаннями і практичними вміннями (орфографічними навичками) пояснюється насамперед недостатнім засвоєнням теоретичного матеріалу. Адже відомо, що грамотно може писати той, хто глибоко засвоїв, осмислив граматичний матеріал.
Виробити свідоме письмо допоможуть активні методи навчання, а ними можуть бути певні дослідження, спостереження, узагальнення, які проводять самі учні.
Але вчитель не повинен задовольнятись лише їхнім розумінням нового матеріалу. Перше сприймання ними нового не має цілісного характеру, тому велику роль тут повинні відігравати добре продумані вправи - навчальні, а вже потім творчі. Слід колективно закріплювати виучуване, переконатись, що кожен розуміє правило, наводить самостійно приклади, і лише після цього давати класну самостійну роботу.
Вироблення орфографічних умінь і навичок має поєднуватися з розвитком мовлення. Діти охоче пишуть твори, перекази різного виду і змісту, але допускають при цьому велику кількість помилок. Тому кожній творчій роботі має передувати підготовка, спланована з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, набутих умінь тощо.
Вивчаючи зі школярами правопис, зустрічаємося з великими труднощами. Словесник насамперед вимагає знання теорії мови - так диктує програма. Програма з української мови побудована так, що новий матеріал вивчається майже на кожному уроці, а тому не вистачає часу закріпити пройдене. Та щоб забезпечити грамотність, самого лише знання правил не досить, потрібна також різноманітна й ефективна практика письма, виконання навчально-тренувальна практика письма, виконання навчально-тренувальних вправ, які мають виробити навички безпомилково і швидко застосувати вивчені правила, працювати свідомо, адже правописна практика взаємопов'язана з постійним мисленням.
Передумовою правильного виконання різних видів завдань є стійка увага. Розсіяність - характерна психологічна особливість підлітків. Тому-то учнів насамперед слід привчати слухати, систематично й наполегливо виробляти вміння зосереджуватись під час будь-якої письмової роботи. Проте одних словесних спонукань не досить. Для цього потрібні різноманітні, добре підготовлені навчальні завдання, які активізували б думку учня. Крім того, кілька робіт учитель має перевірити на оцінку під час уроку, чим стимулюватиме дітей виконувати завдання уважно, з почуттям відповідальності.
Ефективним вважається той урок, на якому вдається досягти високої мовленнєвої активності учнів. Тому на більшості уроків необхідно йти шляхом створення проблемної ситуації та обов'язкового варіативного повторення виучуваного матеріалу. При цьому урізноманітнюю форми роботи на уроці. Серед них вдалими є такі: конкурс на краще запитання, тематичний брейн-ринг, виклад матеріалу за опорним плакатом, схематичне відтворення теми, роботи з додатковою літературою на зіставлення матеріалу та інші. Звичайно, навчання при цьому диференційоване. Великої уваги потребує індивідуальна робота, зокрема з обдарованими дітьми. Виділити можна кілька основних напрямів:
1. Забезпечення опрацювання обдарованим дітьми позапрограмної літератури.
2. Умотивований контроль за виконанням завдань підвищеної складності.
3. Додаткові індивідуальні заняття.
4. Проведення позакласних заходів.
5. Організація творчої роботи (творчі мовно-літературні конкурси, олімпіади тощо).
Значна частина учнів із задоволенням виконує завдання творчого характеру: складання розповіді за поданим початком, творів-мініатюр, створення поезії, рецензування творчої роботи та ін.
Основний метод - проблемно-пошуковий; основна вимога - наростання складності; педагогічна технологія - класно-урочна система в поєднанні з лекційно-семінарською формою, система формування і розвитку творчої особистості в поєднанні диференційованого та індивідуального навчання.
Основне завдання вчителя - у виробленні в учнів комунікативних умінь і навичок, у засвоєнні ними основних теоретичних відомостей з української мови, формуванні вміння користуватися всіма багатствами мовних і мовленнєвих засобів, засвоєнні норм української літературної мови, виробленні міцних орфографічних та пунктуаційних навичок. Водночас слід розвивати мислення учнів, формувати вміння самостійно поповнювати свої знання.
Виконання цих нелегких завдань потребує від учителя чіткої організації праці, створення власної системи викладання. Кожен урок організовувати так, щоб знайти час і найефективніші методи, форми та види роботи для реалізації запланового.
Обов'язковим елементом уроків української мови є так звана розминка - різного роду тренувальні вправи і завдання. Основні види розминки: лексична, орфоепічна, орфографічна, граматична, пунктуаційна, стилістична, теоретична.
Лексична розминка містить такі види завдань і вправ: пояснити значення слів; дібрати синоніми, антоніми; пояснити значення фразеологізмів; дібрати фразеологічні синоніми; створити мовленнєву ситуацію.
Орфоепічна: поставити наголос у словах; визначити закономірність наголошування слів; пояснити правила вживання прийменників і сполучників; правильно прочитати текст.
Орфографічна: словниковий диктант на задану орфограму; складання орфографічної схеми; пояснювальний диктант; робота з зошитом орфограм; взаємодиктант, творчий диктант.
Пунктуаційна: самодиктант; графічний диктант; складання речень за схемами; пояснювальний диктант; схематичне оформлення пунктограм; робота з зошитом пунктограм.
Граматична: знайти відповідну граматичну форму; утворити задану граматичну форму; виправити помилки; перевірити знання за схемою.
Стилістична: редагувати речення; створити зв'язне висловлювання на задану тему; вводити мовні штампи у текст; працювати з паронімами; перекласти з російської мови.
Теоретична: передбачає повторення певних відомостей з вивченого курсу.
Одним з ефективних видів роботи, найбільш перевірених на практиці, і одним із засобів підвищення грамотності учнів є диктанти. Класифікуючи їх, враховують такі критерії: мету проведення, характер запису друкованого тексту, час пояснення правопису орфограм у тексті. За метою проведення диктанти поділяють на контрольні, навчальні та контрольно-навчальні (диктант «Перевіряю себе»). За характером запису тексту - дослівні та зі зміною тексту. За часом пояснення орфограм - попереджувальні, коментовані, пояснювальні. Використовують у шкільній практиці різні види диктантів.
На уроках закріплення та перевірки знань учнів з орфографії чільне місце займають словникові диктанти, що охоплюють матеріал одного правила чи кількох. Проводячи їх, можна за короткий час повторити значний обсяг матеріалу, з'ясувати прогалини у знаннях. Крім того, вони сприяють виробленню автоматизму грамотного і швидкого письма, вчать визначати і коментувати орфограми.
Перед проведенням словникового диктанту визначають його мету (повторити певне правило, закріпити орфограму, підготувати до написання творчої роботи, контрольного диктанту, переказу тощо). Перевірка здійснюється різними способами: учні самі читають слова і пояснюють їх, звіряють з написаним на дошці, за таблицею чи підручником, коментують або перевіряють за орфографічним словником. У будь-якому разі вчитель домагається того, щоб учень пояснив, що він вивчає, для чого, з якою метою, де він це застосовує.
Проте не слід захоплюватися словниковими диктантами, бо саме у зв'язному тексті найбільше виявляються знання учнів, вміння їх знайти потрібне слово, визначити орфограму, її тип, вид.
Важливим етапом уроку є закріплення знань і недооцінка його призводить до згубних наслідків, коли учні не привчаються вдумуватися в результати своєї роботи. Вправи на закріплення можуть бути різні: за підручником, за словником, картиною, опорними словами, за індивідуальними картками. Учитель може запропонувати відкрити сторінку, наприклад, підручника історії, літератури і виписати слова з орфограмами, що саме вивчаються (з апострофом, м'яким знаком, подвоєними буквами тощо), чи виписати речення, у яких є слова на вивчені правописні форми. Подібну роботу можна дати на домашнє завдання у вигляді самодиктанту чи вибіркового диктанту.
Можливе й коментоване письмо, яке запобігає помилкам і закріплює правило, але якщо учні добре засвоїли тему, то коментування користі не принесе, а, навпаки, гальмуватиме процес пізнання, здійснення посильних розумових операцій.
Щоб опанувати знаннями з мови, учень під керівництвом вчителя або самостійно повинен розв'язувати посильні для нього завдання, доходити певних висновків, узагальнень, тобто виконувати хай невеличку, але роль дослідника. Ефективних наслідків домагається той словесник, який уміло поєднує бесіду із спостереженням над мовним матеріалом.
Перед вивченням будь-якої теми з орфографії великого значення надається вступній бесіді, яка має на меті пов'язати відоме з невідомим, оскільки новий матеріал ґрунтується на засвоєному раніше. Актуалізуючи первинні знання учнів, вступна бесіда розвиває їхню ініціативу, самостійність, полегшує сприймання наступної теми. Важливо також при цьому, щоб не відбувся діалог між учителем і одним учнем, а клас не був пасивним слухачем.
Запитання для перевірки вивченого мусять бути чіткими, конкретними, мати проблемний характер.
Отже, фонетико-орфографічний розбір, ускладнене переписування, робота із словником, різні види вправ, навчальні диктанти, перекази, твори з орфографічним завданням - це далеко не повний перелік тих вправ, які сприяють формуванню орфографічних умінь і навичок учнів, активізації їх мислення. Проте слід пам'ятати, що гонитва за кількістю видів усних письмових робіт на одному й тому самому уроці, часте переключення уваги учнів не має нічого спільного з активізацією їхньої уваги. Форми й методи роботи на уроці диктуються доцільністю, корисністю, змістом, складністю і важливістю матеріалу, а не безпредметною грою у види й форми.
Програмою передбачено спеціальні уроки аналізу письмових робіт та роботи над помилками. Вони дають бажаний ефект лише тоді, коли така робота проводиться в певній системі, коли увесь матеріал згрупований, а послідовність уроку та методичні прийоми добре продумані.
Повну картину успішності учнів дають написані ними перекази і твори, бо саме вони потребують активного творчого застосування у мовній практиці здобутих знань, умінь і навичок. У таких роботах мовні помилки поділяються на: орфографічні, пунктуаційні, граматичні (словотворчі - будова і творення слів, морфологічні - зміна форм слів; синтаксичні - будова словосполучень і речень), лексичні і стилістичні.
Інтерактивні вправи захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та мотивацію, навчають самостійного мислення та дій.Завдання школи полягає в тому, щоб навчити школярів здобуватизнання - навчати вчитися.
Навчаючи орфографічної та пунктуаційної грамотності, розвиваю й мовленнєву культуру школярів, виховую – національно свідомих громадян України, які люблять свій народ, свою рідну мову, національні звичаї і традиції, утверджують принципи загальнолюдської моралі. Саме з тією метою добираю дидактичний матеріал, індивідуальні завдання та самостійної роботи відповідно до запропонованої соціокультурної змістової лінії.
Звернувши увагу на індивідуалізацію навчання, домагаюся поліпшення грамотності, підвищення їх інтересу до навчання.Індивідуальне завдання допомагає учням краще засвоїти нову тему,формувати практичні вміння і навички. А самостійна робота учнів завжди викликає інтерес до уроків рідної мови.

Хочу поділитися кількома формами роботи, які використовую особисто і які, на мою думку, досить ефективні.
1. Орфографічні хвилини.
Намагаюся проводити їх на кожному уроці. Учень записує на дошці підготовлені мною слова (на вивчені правила) і пояснює написання, називаючи орфограми (10 сліві не більше). Коли діти звикнуть до цієї роботи, можна давати завдання окремим учням самостійно добирати матеріали для орфографічних хвилин. Головне, перед уроком треба перевірити, які слова дитина підібрала.Орфографічні хвилини можна робити і тематичними.Така робота займає на уроці 3-5 хвилин, але вона дуже важлива щодо розвитку вучнів орфографічної зіркості – вміння бачити у словах орфограми, задумуватися над написанням кожного слова, вибирати правильний варіант написання, керуючись певними правилами, писати осмислено.
Наприклад:Орфографічні хвилини (5 клас)
Написання префіксів роз-, без-, з-, с-, пре-, при-.
Премудрий, розклад, схопився, присісти, безвісний, зчесати, предовгий,спалах, привезений, роздмухати, препогано, скинути, здолати.
2.Словникова робота.
Вважаю її важливою ланкою у системі роботи над підвищенням грамотності. Чому?Адже відомо, що не можна правильно писати і вживати у своєму мовленні слова,значення яких не розумієш. Тому вчитель повинен постійно збагачувати словниковий запас учнів, ознайомлюючи їх з новими словами.
Прочитати текс і пояснити значення виділених слів.
3.Учнівське редагування.
Вдячною роботою на шляху до грамотного письма є редагування. Пропоную учням написання слів з навмисне допущеними помилками і прошу знайти їх і виправити. Цю роботу слід виконувати лише після повного засвоєння учнями мов­ного матеріалу. Інакше зони не зможуть виконати завдання, тобто адекватно відредагувати помилки. Учням пропоную такі пошукові завдання: самостійно знайти і виправити помилкиу теле- і радіопередачах, газетних статтях, афішах та ін. Але. даючи такі завдання, не забуваю перевірити їх.
Знайти помилкове написання слова, виправити його.
Зів'ялий, в'юнкий, під'їхати, роз'їзд, моркв'яний, тьмяний, в'ялий, мавп'ячий. м'ятний, з'юрмитися.
4.Письмо з пам’яті.
У 5 класах використовую письмо по пам'яті, бо це привчає учнів запам'ятовувати написання слів під час читання. Для цього беру невеликий текст, у якому є слова на вивчені правила та одне-двоє нових слів. Текст читаю вголос. Потім діти знаходять слова з орфограмами і пояснюють написання, а також нові слова. Після цього учні прочитують текст самостійно і записують, його по пам'яті, перевіряють, звіряючись з дошкою.
5. «Мовна розминка».
Одним із шляхів розв’язання проблеми грамотності є комплекс практичного матеріалу «Мовна розминка», до якого входить система вправ і завдань з орфографії, пунктуації, лексики, морфології.
Структура мовної розминки
Пропоную 5 комплексів завдань для мовної розминки. Матеріал узятий із розділів 5 класу: «Відомості синтаксису і пунктуації», «Фонетика, орфоепія, орфографія», «Будова слова», «Лексикологія»
Завдання, які можна вирішити за допомогою мовної розминки:
*формувати уявлення про мову як про єдину систему;
*відновити, розширити, закріпити й систематизувати знання учнів з української мови (фонетики, морфології, орфографії), здобуті у попередніх класах;
*інтенсифікувати навчальний процес;
*значно поліпшити орфографічну та пунктуаційну грамотність учнів, формувати орфографічну пильність;
*зробити повторення навчального матеріалу не епізодичним, а системним;
*урізноманітнити форми роботи на уроках;
*розвивати зорову пам’ять учнів, мислення, уміння аналізувати, узагальнювати матеріал, виділяти головне;
*виховувати почуття відповідальності, добросовісності;
*актуалізувати потрібні на уроці знання.

Комплекс 1
1. Духм’яний, міл’йон, дит’ясла, сільський, сузір’я.
Знайдіть в словах помилки, поясніть правильне написання.
2. Сонця, своїх, буяти, ліс, сон, ллє.
Назвіть слова, які не можна переносити. Пригадайте правила переносу слів.
3. Київ, друг, Петро, Дніпро, син.
Від поданих іменників утворіть кличний відмінок, поясніть чергування приголосних.
4. Ро..кидають, пр..добрий, бе..барвний, бе..строковий, бе..карно.
Поясніть написання слів, розберіть слова за будовою.
5.: , , . , , – .
За схемами складіть речення. поясніть розстановку розділових знаків.

Комплекс 2
1. Хворостняк, баластний, щасливий, областний, проїзний.
Знайдіть слово з помилкою, поясніть його правильне написання.
2. Ло..ка, ане..дот, во..кий, ко..ьба, голу..ка, фу..бол, стру..ка.
Вставте пропущені букви, вкажіть, яким чином перевіряємо правильність написання.
3. Заєць, собака, лисиця, соловей, Настя.
Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники.
Що таке іменник? Що таке прикметник? Які є групи прикметників за значенням? Як творяться присвійні прикметники?
Доберіть слова, які відповідали б схемам.
5. Незабаром сюди мав прийти учитель.(Ю. Мушкетик).
Визначте граматичну основу речення. дайте характеристику речення.

Комплекс 3
1. Пір’я, солом’яний, мавп’ячий, бур’ян, зіп’явся, верф’ю.
Знайдіть слово з помилкою. Розкажіть, коли вживається апостроф.
2. Карабах, Париж, Запоріжжя, Овруч, казах.
Від поданих іменників утворіть прикметники з суфіксом-ськ-.Поясніть написання.
3. Хочуть, носять, бачуть, кроять, клеять.
Визначте дієслово, в особовому закінченні допущено помлку.
4. Розумний, правдивий, донині, кмітливість, вибігти, льодохід, зелень.
Назвіть спосіб творення кожного із слів.
5. Яке це щастя, друже мій, горіти, а не тліть!(В. Сосюра)
Поясніть розстановку розділових знаків. Що таке звертання? Які розділові знаки ставляться в реченні зі звертаннями?

Комплекс 4
1. Маро(кк/к)о, то(нн/н)а, не(тт/т)о, ба(ссс/)ейн, пі(цц/ц)а, а(пп/п)етит.
Розкрийте дужки, поясніть написання.
2. Електро/поїзд, двох/сот/ліття, газо/мотор, лісо/смуга, перекоти/поле, льон/сирець.
Поясніть написання іменників. Коли іменники пишуться разом? Коли через дефіс?
3. Вчитися ні/коли не/пізно.
Поясніть написання часток не, ні у цьому прислів’ї.
4. Книжковий магазин вже зачинено. У нього чудовий музичний слух.
Виправте помилки у реченнях. Яка причина цих помилок?
5. Умань одне із старовинних міст України.
Розставте розділові знаки, поясніть їх вживання.

Комплекс 5
1. ..рошений, ..пекти, ..цідити, ..бити, ..колоти, ..малювати.
Вставте префікс з-, с-, у подані слова. Поясніть написання.
2. Шіс..надцять, п..нал, кал..ндар, щас..ливий.
Вставте пропущені букви, поясніть написання. Визначте частини мови.
3. Землетрус, квітка, загін, клімат, лікар, півострів, Нестор-літописець.
Визначте іменники – назви істот і назви неістот, поставте в родовому відмінку однини, поясніть написання закінчень.
4. Дрова, новий, ознака, олень, приятель, Сумщина, дочка, вимова.
Прочитайте слова, правильно наголошуючи. Що ви знаєте про наголос?
5. Мабуть, по-моєму, здається.
Складіть речення, щоб подані слова були вставними. Поясніть розстановку розділових знаків при вставних словах. Які слова називають вставними? Які вставні слова ви знаєте?

Практична діяльність з проблеми «Підвищення орфографічної і пунктуаційної грамотності учнів шляхом індивідуалізації навчання» дає позитивні результати. У роботі спостерігається динаміка результативності, що забезпечує оволодіння базовими знаннями учнів різних рівнів пізнавальної діяльності.
Вихованці беруть участь в шкільних, районних олімпіадах з навчальних предметів, Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика,Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, конкурсах учнівської творчості.
Районні призери:
2011-2012 н. р.– І місце у Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика, Гінайло Тетяна, 7-Б клас.
2011-2012 н. р.– ІІ місце в олімпіаді з української мови та літератури, Федонюк Марта, 10 клас.
2012-2013 н. р.– ІІ місце у міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, Борсук Євгенія, 11 клас.
2012-2013 н. р.–Олімпіада з української мови та літератури, Гінайло Тетяна, 8-Б клас- І місце
Федонюк Марта, 11 клас.- ІІІ місце
2012-2013 н.р.– ІІ місце у Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика, Шевчук Вікторія, 8-Б клас
2013-2014 н. р Олімпіада з української мови та літератури, Гінайло Тетяна,9-Б кл. ІІ місце . Мельник Ніна, 10-Б клас-ІІІ місце.
Курчак Богдана,8-АКлас -ІІІ місце
2013-2014 н.р.– ІІ місце у міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, Демакова Катерина, 7-Б клас. ІІІ місце-Шевчук Вікторія,9-Бклас
2013-2014 н.р.– ІІ місце у конкурсі читців, присвяченому 200-річчю від Дня народження Т. Шевченка Савчук Ілона,7-Бклас
2014-2015 н. р Олімпіада з української мови та літератури,Гуменюк Павло,11-Б клас-ІІ місце.
2014-2015 н.р.– ІІ місце у міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, Демакова Катерина, 8-Б клас
2015-2016 н.р.– І місце у Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика, Лиса Еліза,9-Б клас та Лілякевич Ольга,5-А клас
Обласні призери:
2011-2012н.р.-Імісце у конкурсі»Космічні фантазії» Балковий Дмитро,10 клас.
2012-2013н.р.-Призери у конкурсі »Податки очима дітей» Корпонай Марина ,11 клас та Балковий Дмитро,11клас

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність. Уміти грамотно писати - життєва необхідність. Грамотна людина без труднощів напише заяву чи листа, зано­тує почуте або прочитане. Вона, безперечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасна Україна, якій потрібні грамотні фахівці в усіх галузях державної діяльності. Тому вчителям, а словесникам передовсім, треба дома­гатися, щоб наші учні були освіченими, грамотними людьми, достатньою мірою ознайомленими з бага­тими скарбами української мови і могли практично використовувати їх. Запорука успіху вчителя-словесника в цій справі – вироблення системи навчан­ня грамотного письма.
Звичайно, багато залежить від самого учня, однак майстерність учителя відіграє чи не вирішальну роль, тому що він не тільки вчить, а й повсякденно спонукає учня підвищувати мовну грамотність.
Для досягнення ефективності вивчення правил орфографії навчальний процес слід організовувати з позиції системного і діяльнісного підходів, із застосуванням методів проблемного характеру. Формування розумових дій переходить у мову внутрішню, дії виконуються беззвучно, а вже потім згортаються в розумову операцію – уміння – навички. Тобто, якщо безграмотний учень буде гарно вчити правила з орфографії і синтаксису, частіше повторюватиме до вироблення навичок, то в нього з’явиться більше шансів почати писати грамотно.
Така практика має право на використання у повсякденній роботі вчителя-словесника. Головне, щоб ця робота не була фрагментарною, а мала системний характер, охоплювала всі рівні мовної системи, що дасть змогу повторити правила, закріпити навички їхнього застосування, виробити автоматичність грамотного письма.
У боротьбі за високу грамотність важливо, щоб робота вчителів-словесників була підтримана всіма педагогами школи, щоб усі вчителі-предметники виробляли в учнів навички логічно, послідовно, чітко й грамотно висловлювати свої думки усно й на письмі, збагачували мову учнів науковими терміна­ми зі свого фаху. Для досягнення цієї мети вчитель повинен передовсім стежити за власним як усним, так і писемним мовленням, багато читати, частіше звер­татися до словника.
Слід зазначити й таке: грамотність учнів відчут­но зросте, якщо будуть проводитися виставки кращих учнівських зошитів та творчих робіт. Усі ці заходи разом збагатять лексичний запас учнів, зроблять їхню мову багат­шою і яскравішою.
Отже, лише системна робота вчителя та учнів на уроках української мови та літератури зможе підвищити якість знань, стимулювати школярів на творчий пошук, а головне – викликати інтерес до навчання, самовдосконалення та самореалізації особистості.