ЇХ ВЖЕ НЕМАЄ В УКРАЇНІ: ЧОРНИЙ СПИСОК

(Види, що зникли на території нашої держави в історичний час)

ПТАХИ


КУРІПКА БІЛА У 18-19 ст. зустрічалась на Поліссі та Лісостепу України (до західних кордонів). Серед місць мешкання цього виду вказуються околиці Бердичева, Вінниці, Немирова, була нерідкою у степах Поділля. До 1950-их рр. Спостерігалась у Глухівському районі Сумської області, за деякими даними – у Конотопському районі Сумської області. Очевидно, тут зустрічались не гніздові, а залітні особини. Нині найближчі до України місця гніздування цього виду розташовані в Білорусі.
КРЕЧЕТКА Відома на гніздуванні у 19 ст. в лівобережній частині Степу України. Останній раз кречетка була знайдена на гніздуванні на межі Харківської та Полтавської областей. Зрідка зустрічається під час залітань ( у 1930-му році була добута у Здолбунівському районі Рівненської області). Нині на території держави повсюдно зникла.
КРОНШНЕП ТОНКОДЗЬОБИЙ Зник з території України після 1900 року. Нині гніздується у Казахстані. Зустрічається в нашій державі як залітний птах.
СТЕРВ’ЯТНИК Останні пари, що гніздувалися в Україні (Криму), зникли за останні 40 років.
ОРЕЛ СТЕПОВИЙ У 19 ст. був звичайним видом степових та лісостепових районів України. У кінці 1950-их років було відомо лише кілька місць мешкання цього виду. Остання гніздова пара перестала гніздуватися у заповіднику Асканія-Нова у 1980 р.

КОМАХИ

Через слабке вивчення комах та інших безхребетних їх втрати у фауні України встановити майже неможливо.

ССАВЦІ


ТЮЛЕНЬ БІЛОЧЕРЕВНИЙ Найрідкісніша тварина. У територіальних водах України зник із середини 20 ст.
ТАРПАН, ДИКИЙ КІНЬ Зник з лиця Землі. Був звичайним у 16 – 17ст. у Лісостепу, в 17- 18 ст. ще був чисельним у Південному Степу, Херсонській та Таврійській губерніях. Останнй тарпан був убитий у 1918 р. у маєтку Дібрівка Миргородського повіту Полтавської губернії.
КУЛАН Кістки 12 – 13 ст. знайдені під Києвом ( Вишгород, річка Десенка). Нині зберігся лише в Туркменії.
ТУР, ДИКИЙ БИК У 13 ст. був звичайним для України, зник у 17 ст.. Останні представники виду загинули у 1627 р. під Варшавою і у 1669 р. в зоологічному саду у Кенігсберзі ( нині Калінінград, Росія).
САЙГА До 1870 р. мешкала у степу та Лісостепу в межиріччі Південного Бугу, Дніпра й Дону . Зникла у Таврії на початку 19 ст. . Нині збереглася у Калмикії та Казахстані .
СОБОЛЬ У часи Київської Русі промислова тварина; у 16 ст. був звичайним у Литві та Білорусі, Українському Поліссі ; у 18 ст. мешкав у Могилянській губернії . Нині зберігся лише у районі сибірської тайги.
РОССОМАХА У кінці 18 ст. зустрічалась на р. Інгулець, у середині 18. ст. добувалася на Поділлі на р. Смотрич, у 1880 р. було повідомлення про промисел россомахи у Канівському повіті . Нині збереглася лише у тайзі та тундрі від Баренцового моря до Тихого океану (Росія).
ПІСКУХА СТЕПОВА У кінці18 ст. мешкала у степах між Дністром та Бугом . Нині зустрічається лише у степах Казахстану.
ЗАЄЦЬ-БІЛЯК У 17 ст. мешкав у лісах Подністров’я, на початку 19 ст. був звичним у Чернігівській губернії , на Харківщини. У 1920 -30 –ті рр. був рідкісним , нині взагалі не зустрічається.

Як повідомляє Всесвітній союз охорони природи (World Conservation Union), за останні 500 років вимерли 844 види тварин і рослин. Але цей «чорний список» далеко неповний. У звіті Global Biodiversity Outlook 2 мовиться, що нинішнє вимирання тварин є найбільшим з часів зникнення динозаврів.

«Чорний список» відкриває Червону книгу

«Чорний список» – це список тих видів, які вимерли, починаючи з 1600 року. Існування цих видів було зафіксоване в пам’ятниках культури. Є зведення про спостереження цих тварин природодослідниками або мандрівниками. Тобто ці види однозначно зафіксовані в живому стані. Але сьогодні ми можемо стверджувати, що вони більше не існують. Ось ці види і заносять в «чорний список».

«Чорний список» публікується в Червоній книзі (списку видів, що знаходяться під загрозою зникнення) на перших її сторінках. Всі види мають якийсь статус уразливості. «Чорний список» – це так званий «статус нуль». Це – список поповнюваний і нескорочуваний.

1600 рік з’явився невипадково. Саме з того часу ми маємо справу з описами, які можна назвати науковими або близькими до наукових, – це фіксація матеріалу таким копітким способом, що можна однозначно визначити, що це за тварина, як вона виглядала. Наприклад, дронт. Це – птах, який мешкав на острові Маврикій і на сусідніх островах Реюньон і Родрігес. Острів Маврикій був відкритий португальцями на початку XVI століття, і перша тварина з яким вони зіткнулися, найбільше, до речі кажучи, на цих островах – це саме дронт. Вага дронта досягала 20 кілограмів. Його неодноразово привозили до Європи, і навіть якийсь час він містився в приватних розплідниках і неодноразово зображався, зокрема, голландцями в живописних роботах, і майстра натурного живопису виконали малюнки цієї тварини дуже достовірно.

В якому темпі йде зникнення видів?

Із стародавніших епох до нас доходять відомості приблизно про один з п’ятдесяти видів тих, що колись існували і сьогодні вимерлих тварин. Але у міру наближення до сучасності, природно, ця вірогідність збільшується. Порівнювати старовину і сучасність досить важко. Чому ж ми говоримо, що криза, яка зараз має місце, це вимирання, яке нерідко називають антропогенним, більш значущо по масштабах? Візьмемо, наприклад, такий біологічний клас, як мегафауну – тварин, маса яких перевищує 20 кілограмів. Кількість різних видів мегафауни, що живуть зараз, приблизно в три рази менше, ніж в попередні періоди. Причому різке збільшення числа вимерлих видів доводиться якраз на якийсь час близько десяти тисяч років назад, коли з’являються лук і стріли, тобто знаряддя дистанційного бою.

ПРИ КОПІЮВАННІ МАТЕРІАЛУ З ЦІЄЇ СТОРІНКИ ПОСИЛАННЯ НА НАШ САЙТ ОБОВʼЯЗКОВЕ

/Files/images/anmashki/1/Галочка.gif